Обмеження готівкових розрахунків, якщо покупки робить не працівник підприємства

Запитання: Засновник-нерезидент (не є найманим працівником) купив за власні кошти в Україні в підприємця ноутбук і приніс чек на суму 15000 грн. Підприємство уклало з ним договір доручення на закупівлю товарів для потреб підприємства. Чи може підприємство отримати авансовий звіт від такого засновника і повертати йому витрачені кошти? Чи виникає в цьому випадку обмеження 10000 грн на готівкові розрахунки між підприємством і підприємцем? Якщо ні, то як вийти з цієї ситуації?

Відповідь:

Відповідно до п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 15.12.2004 р. №637, підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою НБУ «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.2013 р. №210.

Так, п. 1 Постанови №210 встановлено граничну суму розрахунків готівкою:

- підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 тис. грн;

- фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 тис. грн;

- фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 тис. грн.

Фахівці ДФС у підкатегорії 109.13 ресурсу «ЗІР» на питання: «Чи є порушенням граничної суми готівкових розрахунків у розмірі 10 тис. грн, оплата працівником підприємства власними готівковими коштами ТМЦ на виробничі (господарські) потреби підприємства в сумі понад встановлені норми, у разі проведення платежів через РК або РРО?», - відповідають, що операція з придбання ТМЦ за власні кошти на виробничі потреби в сумі понад 10 тис. грн, є порушенням вимог п. 1 Постанови №210, адже працівник підприємства, який за власні готівкові кошти придбаває ТМЦ для потреб підприємства, отримує касовий чек, в якому зазначено назву підприємства (підприємця) – продавця товарів (послуг).

Що стосується відповідальності за порушення готівкових обмежень, то про це ми детально писали тут й тут.

Погоджуємося із таким роз’ясненням, адже працівник, здійснюючи цивільно-правові дії як за підзвітні, так і власні кошти згідно з наказом роботодавця і передаючи йому авансовий звіт про понесені витрати, діє не від власного імені, а від імені підприємства-роботодавця.

Якщо ж придбання здійснює не працівник підприємства, а засновник-нерезидент, важаємо, що вищевказане роз’яснення податківців також може бути застосоване, якщо такий засновник діє за договором доручення, укладеного із підприємством. Адже згідно з ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Тобто й у цій ситуації засновник, придбаваючи товар, діяв від імені підприємства, а отже повинні були бути враховані готівкові обмеження між підприємством (довірителем) та ФОП.

Як можна уникнути порушення готівкових розрахунків? Шляхом укладання іншого договору, наприклад, договору комісії на придбання ноутбуку. У такому разі згідно з ст. 1011 ЦКУ за договором комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (такий договір теж передбачає подання звіту про виконане завдання, який можна оформити і в формі авансового звіту). Або ж укласти договір купівлі-продажу цього ноутбуку із таким нерезидентом.

У такому разі проводячи готівкові розрахунки при придбанні ноутбуку засновник-нерезидент діятиме від власного імені, як звичайна фізособа, а отже 10-титисячне обмеження не буде діяти.

Втім, слід пам’ятати, що як за договором доручення (ст. 1002 ЦКУ), так і за договором комісії (ст. 1013 ЦКУ), за надані послуги виконавцю (а ним в разі укладання цих видів договорів буде засновник) має бути сплачена винагорода. Якщо в договорі це не обумовлено, то вона має виплачуватись після виконання умов договору відповідно до звичайних цін на такі послуги. Тому, якщо підприємство не бажає завищувати витрати з придбання ноутбука, оптимальним варіантом може бути укладання договору купівлі-продажу. Але, зверніть увагу: згідно із ст. 7 Декрету №15-93, розрахунки із нерезидентами в межах торгового обороту можуть здійснюватися як в національній, так і в іноземній валюті, але обов’язково через банківські установи. Тобто, розрахунки із таким нерезидентом, особливо за договором купівлі-продажу, слід провести у безготівковій формі.

Також наостанок відмітимо декілька слів про особливості оподаткування у зв’язку із виплатою доходу засновнику-нерезиденту.

Якщо підприємство вирішить укласти з нерезидентом договір комісії. В такому випадку відшкодування понесених нерезидентом витрат з придбання ноутбука не оподатковується (на нашу думку, в цьому випадку мають діяти норми п. 170.9 ПКУ). А ось сума комісійної винагороди є оподаткованим доходом. Підприємство, що виплачує такий дохід, є податковим агентом нерезидента, і має утримувати з нього ПДФО* (18%) та військовий збір (1,5%). А на суму такої винагороди має бути нарахований ЄСВ (22%).

Якщо підприємство вирішить укласти з нерезидентом договір купівлі-продажу, то в такому випадку сума отриманої виручки від продажу нерезидентом-фізособою рухомого майна (ноутбука) оподатковуватиметься за ст. 173 ПКУ. Згідно із п. 173.6 ПКУ, до такого доходу застосовується ПДФО за ставкою 18%. А це означатиме необхідність сплати військового збору (1,5%). ЄСВ на суму такої виручки не нараховується.

Якщо нерезидент вирішить застосовувати до отриманого доходу (винагороди або виручки) норми міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. В цьому випадку ПДФО слід буде утримувати згідно з правилами такого міжнародного договору, із урахуванням норм ст. 103 ПКУ. І пам’ятайте, що військовим збором, як правило, оподатковується дохід фізособи, який оподатковується ПДФО (див. п. 1.2 та 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Отже, якщо за нормами угоди про уникнення подвійного оподаткування нерезидент не сплачуватиме ПДФО в Україні, то і військовий збір із зазначеного доходу він теж не сплачуватиме. Але для ЄСВ такого правила не встановлено. Тож, згідно із нормами ст. 7 Закону про ЄСВ, ЄСВ обов’язково нараховується на суму винагороди за цивільно-правовим договором**.