Повернення товару, який придбаний в інтернет-магазині

Повернення товару

Норми абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про електронну комерцію регламентують, що права й обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема, Законом про захист прав споживачів.

Як і споживач, що придбав товар у звичайному магазині, покупець, що здійснив покупку в інтернет-магазині, має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом 14 днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару (ч. 4 ст. 13 Закону про захист прав споживачів). Якщо підтвердження інформації не потрібне, споживач може розірвати договір протягом 14 днів з моменту його укладення. Сам по собі факт повернення матеріальних речей також свідчить про розірвання договору.

Як бачимо, покупець товарів в інтернет-магазині за обсягом своїх прав та обов'язків і в разі укладення договору на відстані (договір укладено через Iнтернет), і в разі укладення договору поза торговельними та офісними приміщеннями (договір укладається особисто в іншому місці) прирівнюється до споживача у звичному для нас сенсі.

Права споживачів у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями регламентовано ст. 12 Закону про захист прав споживачів, а права споживача, що уклав договір на відстані, визначені у ст. 13 цього закону.

До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення ч. 5 — 9 ст. 12 Закону про захист прав споживачів (ч. 7 ст. 13 цього закону).

У ч. 2 ст. 13 Закону про захист прав споживачів містяться вимоги до інформації, що її продавець має надати споживачеві перед укладенням договору на відстані, зокрема основні характеристики продукції, гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням та ремонтом продукції. I важливо, щоб факт надання цього переліку інформації був підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення (ч. 3 ст. 13 Закону про захист прав споживачів).

Якщо факт передачі необхідної інформації не підтверджено письмово або за допомогою електронного повідомлення, строк, протягом якого договір може бути розірвано з ініціативи покупця, збільшується до 90 днів з моменту отримання необхідної йому інформації, а в разі продажу матеріальних речей — з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлено, споживач має право розірвати договір протягом 14 днів із моменту одержання виправленого підтвердження. Але слід пам'ятати і про низку випадків, коли договір, укладений на відстані, розірвати неможливо – вони наведені у ч. 5 ст. 13 Закону про захист прав споживачів.

На сьогодні є Перелік №172, який регламентує перелік товарів, що не підлягають обміну. У чинній редакції Закону про захист прав споживачів цей документ згадується в ув'язці з підставами повернення товарів належної якості в абз. 4 ч. 1 ст. 9.

На практиці більшість інтернет-магазинів, аби напрацювати лояльне ставлення покупців до свого магазину, беруть до уваги Перелік №172, хоча прямо ніде не сказано, що інтернет-магазини мають керуватися у своїй роботі цим переліком.

Витрати на повернення товарів від покупця лягають на плечі продавця: як у разі розірвання укладеного договору (ч. 5 ст. 12 Закону про захист прав споживачів), так і в разі визнання договору недійсним (ч. 6 ст. 12).

Повернення коштів

Щодо строків повернення коштів за повернутий товар, то тут усе залежить від підстави відмови від товару.

У ч. 5 ст. 12 Закону про захист прав споживачів строки повернення коштів не визначено. Але є строк у 30 днів із часу повідомлення споживачем про розірвання договору (ч. 4 ст. 12), однак про те, що ч. 4 ст. 12 працює в частині договорів, укладених на відстані, у ст. 13 не йдеться.

У разі якщо продавець у ситуації розірвання договору не повертає коштів за товар, покупцю має бути виплачена неустойка 1% від вартості товару за кожен день затримки повернення коштів (ч. 9 ст. 12 Закону про захист прав споживачів).

Форма повернення коштів визначається на розсуд сторін і не залежить від того, у якій формі було проведено оплату за товар. Проте на практиці кошти повертають у такій самій формі, у якій вони були сплачені.

Повернення коштів покупцю готівкою або на його платіжну картку підпадає під визначення терміна «розрахункова операція» (абз. 4 ст. 2 Закону про РРО), тому повернення слід провести через РРО/ПРРО.

Якщо кошти повертаються через РРО/ПРРО, додатково слід скласти акт про видачу коштів, якщо повертається сума понад 100 грн.

Норми п. 8 р. III Порядку застосування РРО регламентують складення акта про видачу коштів на кожне повернення, коли вартість повернутого товару становить понад 100 грн. Законодавство не вимагає від продавця додавати до такого акта оригінал виданого під час купівлі фіскального чека. Такий акт складається в паперовій формі або електронній формі з дотриманням норм Закону «Про електронні документи та електронний документообіг». Присутність покупця та його підписи в цьому акті не потрібні.

В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, помилкової форми оплати зберігаються протягом трьох років. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати зазначені акти контролюючим органам під час проведення перевірки.

Якщо товар оплачувався карткою і фіскальний чек було доставлено покупцю разом із товаром, незрозуміло, чи треба чек №ФКЧ-2 передавати покупцю у разі повернення такого товару. На практиці багато інтернет-магазинів не передають цього документа клієнтам. Втім, електронний документ про повернення коштів покупцю є можливість надіслати.

Права вимагати від покупця фіскальний чек для повернення товару чи послуг продавець не має.

Отже, при поверненні коштів в сумі  до 100 грн достатньо тільки чека РРО/ПРРО на повернення, а якщо повертаємо більше 100 грн, то продавець додатково складає акт.

В договорі-оферті можна прописати процедуру повернення товару та коштів, яка включатиме порядок комунікації покупця та продавця з метою дотримання наведених вище вимог. Зокрема, в оферті варто прописати, що для отримання коштів при поверненні товару покупець повинен надати продавцю дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

У якій формі буде надаватися така інформація, сторони вирішують на власний розсуд. На нашу думку, у сфері інтернет-торгівлі форма електронних листів може бути прийнятною для обох сторін.

Відображаємо в обліку

Операції повернення товару відображають за субрах. 704 і «сторно» тих проведень, якими супроводжувався продаж товару – див. таблицю.

Відображення в обліку операцій повернення товару у платника ЄП, неплатника ПДВ

Таблиця