Продовження закордонного відрядження: додаткове перерахування авансу

Згідно зі ст. 121 КЗпП, підприємство зобов'язане виплатити добові працівникам, які перебувають у відрядженні. Розмір добових, що виплачують працівнику під час перебування у відрядженні фіксують у Положенні про відрядження. У листі Мінсоцполітики від 21.12.2016 р. №1732/0/101-16/28 зазначено, що розмір добових не може бути нижчим, ніж зазначено в додатку 1 до Постанови №98.

До початку відрядження працівник повинен бути забезпечений авансом. В законодавстві немає прямої заборони щодо виплати авансу частинами протягом періоду перебування працівника у відрядженні, головне, щоб до початку відрядження працівник був профінан-сований  певною сумою коштів. Також законодавством не встановлено чітких строків видачі авансу, про що зазначено у листі Мінфіну від 18.10.2006 р. №31-18030-07-25/21780. 

Слід зауважити, що аванс у гривні на закордонне відрядженння теж не заборонений, адже  пп. 170.9.1 ПКУ та  ст. 121 КЗпП прямо не регламентують, в якій валюті потрібно виплачувати аванс на закордонне відрядження.

Після завершення відрядження остаточний розрахунок з працівником буде здійснюватися на підставі затвердженого авансового звіту з урахуванням всіх отриманих ним авансових  сум (у валюті або гривні),  а також наданих  підтвердних документів у валюті щодо понесених витрат.

Тобто, особи, які отримали готівку із застосуванням картки, подають до бухгалтерії підприємства авансовий звіт в установлені строки, а також документи про одержання готівки з поточного рахунка (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала) разом із невитраченим залишком готівки (п. 20 розд. ІІ Положення №148).

Нагадаємо, що платіжна картка належить до електронних платіжних засобів. Вона може використовуватися для переказу грошей з рахунку платника при оплаті товарів і послуг, для переказу грошей на рахунки інших осіб, зняття готівки через каси банків або банкомати, а також для інших операцій, передбачених договором із банком (п. 1.27 ст. 1 Закону №2346). Тобто за допомогою платіжної картки можна розпоряджатися коштами, які знаходяться на поточному рахунку, до якого «прив'язано» картку.

Таким чином, якщо аванс на відрядження перераховано на зарплатну картку, то з моменту зарахування коштів на зарплатний картрахунок їх вважають виданими під звіт, за які працівник при поверненні з відрядження має відзвітувати.

А у випадку, якщо працівник витратив більшу суму коштів, ніж йому перерахували на зарплатний картрахунок, роботодавець, після повернення працівника із відрядження має відшкодувати кошти на підставі поданого та затвердженого авансового звіту шляхом перерахування їх на зарплатний картрахунок.

А ось, якщо працівник використав не всі кошти надані під звіт, то їх залишок потрібно повернути до каси чи на розрахунковий рахунок підприємства: до або під час подання авансового звіту.

Отже, перераховувати аванс на відрядження можна і на особисту картку працівника, а точніше, на його банківський рахунок, до якого відкрито таку картку.