Договір страхування життя працівників за ЦПХ

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, ЄСВ нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. 

Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону про ЄСВ).

Сума страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами страхування життя за найманих працівників, які є складовою заробітної плати,  є базою нарахування ЄСВ (лист ДФС від 04.09.2015 р. №18884/6/99-99-17-03-03-15), оскільки не входить до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок.

Проте в даному випадку виконавцю виплачується не заробітна плата, а винагорода за договором ЦПХ. І тут треба міркувати по-іншому. Якщо страхування життя виконавця зумовлено саме тим, що він виконує роботи за договором ЦПХ і робиться з метою заохочення виконавця, то вартість такого страхування слід розглядати як винагороду за договором ЦПХ. Якби договору не було, не було б і страхування. А якщо це винагорода виконавця, то на неї нараховується ЄСВ.

Якщо ж страхування життя фізособи жодним чином не пов’язане з тим, що ця особа уклала договір ЦПХ з підприємством-страхувальником, то й на вартість страхування ЄСВ не нараховується, це буде просто додаткове благо від підприємства. Втім, перевіряючим буде складно довести, що страхування є просто «подарунком» фізособі і воно ніяк не пов’язане з тим, що вона виконує роботи за ЦПД на користь підприємства-замовника, яке оплатило страхування життя виконавця.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону про ЄСВ).

Тож, із вказаної норми випливає, що до бази нарахування ЄСВ негрошовий дохід потрапить у сумі, нарахованій у бухобліку. Якщо в бухобліку сума доходу нарахована у сумі, збільшеній на натуральний коефіцієнт, то й база для нарахування ЄСВ буде відповідною. 

Також можливий варіант, коли в бухобліку нараховується негрошовий дохід у розмірі вартості негрошового блага (в даному випадку – страхування), а ПДФО та ВЗ утримуються з інших грошових доходів фізособи. Ці варіанти нарахування доходу та утримання ПДФО та ВЗ підприємство може обрати на власний розсуд. База для нарахування ЄСВ буде відповідати тій сумі, що нарахована в бухобліку.

Хоча свого часу, ПФУ у листах від 16.09.2011 р. №19693/03-30, від 20.03.2012 р. №6288/03-30 дійсно зазначав, що застосування натурального коефіцієнта в Законі про ЄСВ не передбачене. 

В додатку 1 єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ дохід працівника за ЦПД у вигляді страхового внеску, вважаємо, має відображатися за кодом ЗО «26», якщо страхування вважається частиною винагороди за договором ЦПХ.

Повторимо, що це наша думка, а думку ПФУ та Держпраці можна дізнатися, звернувшись до них за консультацією.