Порядок оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності для працівника, що потрапив у ДТП

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується ФСС працівникам починаючи з шостого дня непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності (ч. 2 ст. 22 Закону №1105).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону №1105, рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією або уповноваженим із соціального страхування, що створюється або обирається на підприємстві до складу якої входять представники адміністрації підприємства та працівників або інших органів, які представляють їхні інтереси.

Як зазначається у листі ФСС з ТВП від 07.06.2016 р. №2.4-46-920, чинним законодавством не передбачено необхідність акта розслідування нещасного випадку невиробничого характеру при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок травми,  пов'язаної з нещасним випадком  не на виробництві.

До компетенції комісії із соцстраху організації не входить складання Акту за формою №НТ згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою КМУ від 22.03.2001 р. №270.

Так,  у разі потреби комісія із соцстраху організації сама з’ясовує обставини нещасного випадку, відповідно до ст. 30 Закону №1105 та пп. 3.1.1 Положення №25, та приймає рішення про призначення чи відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, про що зазначається в протоколі засідання комісії.

Підстави для відмови у наданні застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначенні у ст. 23 Закону №1105,  а саме:

• у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
• у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
• за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
• за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
• у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
• за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Для перевірки правильності використання коштів Фонду роботодавець має надати перелік документів:

• протокол засідання комісії щодо прийняття даного рішення;
• інші матеріали розслідування, проведеного комісією із соціального страхування; 
• або ж акт за формою №НТ у разі, якщо його було складено та надіслано страхувальником роботодавцю відповідно до п. 12 Постанови №270 (п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону №1105).

Алгоритм оплати тимчасової непрацездатності

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а у разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи ( ч. 1  ст. 31 Закону №1105).

Для оплати листка непрацездатності необхідно обчислити середню заробітну плату відповідно до  Порядку №1266.

Розглянемо поетапно алгоритм обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності:

1) Визначення розрахункового періоду для обчислення розміру середньої зарплати за календарний день:

• 12 календарних місяців перебування в трудових відносинах (із першого до першого числа), що передують місяцю настання страхового випадку (п. 25 Порядку №1266);
• якщо застрахована особа перебувала ц трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, беремо до уваги фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (п. 26 Порядку №1266);
• якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць, то враховуємо фактично відпрацьований час, тобто календарні дні (п. 27 Порядку №1266).

2) Розрахунок кількості календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді. До цього періоду не враховуються невідпрацьовані календарні дні з поважних причин.

Поважними причинами, відповідно до п. 3 Порядку №1266 є:

• Тимчасова непрацездатність;
• Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
• Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку (за медичним висновком);
• Відпустка без збереження заробітної плати.

3) Обчислення заробітку за розрахунковий період. Заробіток для розрахунку середньої заробітної плати визначається на підставі відомостей, що включаються до звіту з ЄСВ, адже для розрахунку приймається заробітна плата, на яку нарахований ЄСВ – п. 3 Порядку №1266.

4) Розраховуємо середню заробітну плату, згідно з п. 3 Порядку №1266 шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період  зарплати на яку нараховано ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді.

5) Визначення  розміру денної виплати, шляхом множення розміру середньої заробітної плати розрахованої відповідно до Порядку №1266 на відсоток оплати листка непрацездатності залежно від страхового стажу.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1105, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу:

• 50% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3 років;
• 60% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від 3 до 5 років;
• 70% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;
• 100% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.

6) Обчислення  суми оплати  днів непрацездатності провадиться шляхом множення  розміру денної виплати  на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності.

Середньоденна заробітна плата у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ (п. 4 Порядку №1266).