Передпідготовка та закордонне відрядження для працівників: які документи потрібні?

Статтею 201 КЗпП закріплено організацію виробничого навчання працівників. Так, керівник підприємства організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства з метою професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді.

Оформлення документів для перепідготовки та/або професійного навчання працівників залежатиме від того, яке саме професійне навчання планується роботодавцем: формальне чи неформальне (п. 2.1 Положення про професійне навчання працівників на виробництві). 

Для професійного навчання працівників на виробництві застосовуються такі його види: 

• первинна професійна підготовка робітників; 
• перепідготовка робітників; 
• підвищення кваліфікації робітників; 
• перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців.

Щодо передпідготовки

Відповідно до п. 2.4 Положення №127/151 перепідготовка робітників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку. 

Перепідготовка здійснюється: 

• для навчання робітників, що вивільнюються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією роботодавця тощо; 
• для розширення їх професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці; 
• при потребі змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника або втраті здатності виконувати роботу за попередньою професією. 

Перепідготовка, як і первинна професійна підготовка, здійснюється шляхом курсового та індивідуального навчання. 

Відповідний пакет документів та тривалість навчання для професійного навчання чи перепідготовки, наведений у тексті самого Положення №127/151 для кожного виду навчання чи перепідготовки.

При цьому, якщо працівників планується відправити за кордон для такого навчання (перепідготовки), то з точки зору чинного законодавства таке навчання не підпадає під профпідготовку та не регулюється КЗпП.

На нашу думку, відправляти працівників за кордон для профнавчання чи перепідготовки можна в межах укладених зовнішньоекономічних договорів, які прямо передбачають таке навчання та визначають за чий рахунок, протягом якого терміну це відбуватиметься. При цьому слід пам’ятати, що такі працівники продовжуватимуть працювати на підприємстві та вважатимуться у відрядженні в межах укладеного завнішньоекономічного контракту.

Щодо відрядження працівників для виконання робіт чи надання послуг

Постановою КМУ від 02.02.2011 р. №98 затверджені суми та склад витрат на відрядження держслужбовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

У п. 6 Постанови №98 зазначено, що строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - чотирнадцятому цього пункту.

Строк відрядження працівників, які направляються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати строк будівництва об'єктів.

Строк відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здійснення шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, проведення гастрольних та інших культурно-мистецьких заходів, не повинен перевищувати один рік.

Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), забезпечують належні соціально-побутові умови, медичне обслуговування, страхування та необхідний правовий захист громадян України, які відряджаються за її межі для виконання робіт, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

Проте наведені вище строки є рекомендаційними для юросіб приватної форми власності.

При цьому, не потрібно забувати, що в окремих випадках, коли для таких відряджень вимагається віза, то перебування у країні обмежується строком дії відповідної візи. Для країн з безвізовим режимом можуть бути встановлені спеціальні строки перебування інших громадян на її території (у т. ч. й відряджених).

Загалом, якщо працівники відправляються у відрядження на роботу за кордон, то строк їх перебування у цій країні обмежується строком дії зовнішньоекономічного контракту, на виконання якого вони й відправляються у відрядження.