Зміни до графіка відпусток: звільнення та воєнний стан

Щодо необхідності внесення змін до графіка відпусток у разі звільнення працівника

Законодавство про працю не вимагає від роботодавця вносити зміни до графіка відпусток шляхом видання окремого наказу щоразу, коли працівник звільняється до початку своєї запланованої відпустки. Графік відпусток є плановим документом, що визначає черговість надання відпусток працівникам. У разі звільнення працівника його право на відпустку реалізується шляхом виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, що є обов'язком роботодавця згідно зі ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону про відпустки.

Сам факт звільнення та проведення остаточного розрахунку, що включає компенсацію за невикористану відпустку, є належним виконанням норм законодавства. Графік відпусток у такому випадку втрачає актуальність для конкретного звільненого працівника, але продовжує діяти для решти колективу. Внесення змін до графіка є доцільним у випадках перенесення відпустки на інший період з ініціативи працівника або роботодавця, поділу відпустки на частини чи надання відпустки новоприйнятому працівнику. 

Таким чином, у даній ситуації видавати окремий наказ про внесення змін до графіка відпусток у зв'язку зі звільненням працівника не потрібно.

Щодо внесення змін до графіка відпусток у зв'язку з продовженням воєнного стану

Видавати наказ про внесення змін до графіка відпусток після кожного продовження дії воєнного стану також не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX, у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 73 КЗпП щодо святкових і неробочих днів. Це означає, що на час дії воєнного стану такі дні є звичайними календарними днями, і щорічна відпустка на них не продовжується. 

При складанні графіка відпусток на 2025 рік було правильним враховувати святкові дні для періодів, які потенційно могли настати після завершення воєнного стану. Однак, оскільки воєнний стан продовжується, при наданні відпусток у цей період слід керуватися чинними нормами.

Практика, що склалася, рекомендує у графіках відпусток на період воєнного стану вказувати місяць надання відпустки та її тривалість у календарних днях, уникаючи зазначення конкретної дати закінчення. Це дозволяє уникнути плутанини та необхідності постійних коригувань. Остаточні дати початку та тривалість відпустки фіксуються в наказі про надання відпустки, який видається на підставі заяви працівника та затвердженого графіка.

Отже, немає потреби видавати новий наказ про зміну графіка відпусток після кожного указу про продовження воєнного стану. Достатньо при наданні конкретної відпустки в наказі правильно розрахувати її тривалість з урахуванням того, що святкові та неробочі дні під час дії воєнного стану є звичайними календарними днями. 

Висновки:

1. Видавати наказ про внесення змін до графіка відпусток у разі звільнення працівника допочатку його запланованої відпустки не потрібно. Факт звільнення та виплати компенсації фіксується в наказі про звільнення та особовій картці;
2. Немає необхідності видавати накази про зміну графіка відпусток після кожного продовження воєнного стану. При наданні відпусток слід керуватися чинною нормою про незастосування святкових днів та вказувати правильну тривалість відпустки безпосередньо в наказі про її надання.