Сумісник на 1 годину на день з 100% оплатою праці

Чи достатньо умови роботи прописати в наказі без оформлення трудового договору?

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку (ч. 4 ст. 24 КЗпП).

Тож, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Отже, працівник може бути допущений до роботи без укладення окремого письмового трудового договору, але на підставі оформленого наказу. Про це ми писали тут: Нюанси прийняття на роботу за наказом

Чи можливо прийняти зовнішнього сумісника, який працюватиме 1 год. на день, в табелі обліку робочого часу буде зафіксовано теж 1 год., а оплату праці здійснювати в розмірі 100 % посадового окладу, а не пропорційно відпрацьованому часу?

Ні, так робити не можна.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Згідно зі ст. 1 Закону про оплату праці, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В табелі обліку робочого часу зазначають як кількість фактично відпрацьованих днів, так і кількість фактично відпрацьованих годин працівником протягом місяця. Тобто роботодавець веде табель обліку робочого часу для фактичного відображення відпрацьованого часу працівником.

Отже, неповний робочий час встановлюється за погодженням сторін трудового договору. Для цього працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає наказ. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Але оплата праці провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. 

При цьому на підприємстві, де працюють працівники за сумісництвом (не за основним місцем роботи), при нарахуванні заробітної плати (доходів) ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).