Компенсація при звільненні, якщо в розрахунковому періоді простій 2/3: чи правильні дії підприємства?

Право на компенсацію днів невикористаної щорічної відпустки

Відповідно до ст. 34 КЗпП, простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно з вимогами ст. 113 КЗпП, час простою не з вини працівника, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Це те, що підприємство і здійснило, під час воєнного стану ввело простій на підприємстві з оплатою його працівникам у розмірі 2/3 посадового окладу, тобто виконало мінімальну гарантію, встановлену ст. 113 КЗпП.

При цьому, час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. 

Тобто період простою оплачений в розмірі не нижче 2/3 окладу, є частковою оплатою, що дає право працівнику не тільки право на стаж, а й на дні щорічної відпустки, які підлягають компенсації при звільненні. 

Але при розрахунку суми компенсації відпустки ті дні, коли працівнику було оголошено простій (з оплатою не менше 2/3 окладу), потрібно виключити з розрахункового періоду (абз. 7 п. 2 Порядку №100), оскільки така оплата вважається частковою. І виплати здійснені за цей період також виключаються з розрахунку.

Отже, при розрахунку компенсації роботодавець не повинен був рахувати середню зарплату, виходячи з суми оплаченого простою, здійсненого в розрахунковому періоді – це  помилка. Тому що і дні простою, і сама оплата простою мали бути виключені при обчисленні компенсації.

Розрахунок мав бути проведений з окладу, встановленого в штатному розписі на момент звільнення (16 780,00 грн), оскільки вважається, що в розрахунковому періоді (серпень 2022 – липень 2023 рр.) відсутній заробіток – адже працівник не виконував роботу. Тож, в такому випадку, при розрахунку компенсації слід було керуватися абз. 3-5 пп. 4 Порядку №100. Зокрема, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Оскільки оплата простою не є заробітною платою, то для розрахунку компенсації відпустки потрібно взяти суму окладу.

Таким чином, для розрахунку сумарного заробітку (201360,00 грн) потрібно було посадовий оклад (16 780,00 грн) помножити на кількість місяців розрахункового періоду, в цьому випадку на 12 місяців). Далі для визначення суми середньої зарплати (551,67 грн) слід отриманий сумарний заробіток (201360,00 грн) поділити на кількість днів календарних днів у розрахунковому періоді. Тут є два варіанти:

Варіант 1: Якщо роботодавець вирішив працювати без святкових та неробочих днів відповідно до Закону № 2136, то сумарний заробіток ділиться на 365 к.д. без виключення святкових днів. Для визначення суми компенсації відпустки (172672,71 грн) потрібно помножити отриманий розмір середньої зарплати (551,67 грн) на кількість днів невикористаної відпустки (313 к.днів).

Звертаємо увагу, щодо (не)виключення святкових та неробочих днів з розрахункового періоду. Згідно з Законом №2136 і до закінчення воєнного стану роботодавцю надано право (а не обов’язок) працювати у святкові та неробочі дні. Тому, якщо роботодавець перейшов на виконання норм цього Закону №2136, то святкові і неробочі дні, починаючи з 24 березня 2022 р., з розрахункового періоду не виключаються. 

Варіант 2: Якщо роботодавець вирішив дотримуватися старих правил по КЗпП, тоді із розрахункового періоду потрібно виключити святкові та не робочі дні за період з серпня 2022 року по липень 2023 року. Тоді сумарний заробіток  ділиться на 365 к.д з виключенням 12 святкових та неробочих днів: 201360 грн / (365 – 12) = 201360 грн / 353 = 570,42 грн.

За першим варіантом недоплата суми компенсації за 313 к.днів невикористаної відустки становить 57554,44 грн:

• Оклад 16780 грн * 12 міс = 201360 грн;
• 201360 грн / 365 к.д. = 551,67 грн;
• 55167 грн * 313 к.д. = 172672,71 грн;
• 172672,71 грн – 115118,27 грн = 57554,44 грн.

Право на компенсацію за час затримки остаточного розрахунку

Така недоплата є порушенням ст. 116 КЗпП, якою визначено, що остаточний розрахунок має бути проведений у день звільнення. Проте, передбачено, що при проведенні розрахунку в інші строки, ніж визначено ст. 116 КЗпП, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП). 

Як бачимо, працівник має право не лише на доплату за неправильно розраховану компенсацію за невикористану відпустку, а й на компенсацію за її несвоєчасний розрахунок.

Тому, вже колишній працівник має право, спочатку звернутися до колишнього роботодавця керуючись ч. 1 ст. 117 КЗпП (до наявності спору) для отримання всіх належних йому сум при звільненні. У разі наявності трудового спору колишній працівник керуючись ч. 2 ст. 233 КЗпП, має право звернутися до суду  у справі про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Зважаючи, що працівник звільнився 23.08.2023 р., звернутися до суду він може до 23.11.2023 р. Завіряємо, суд стане на бік працівника.

Середня зарплата за затримку виплати остаточного розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останніх два календарних місяці роботи, що передують місяцю в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата (абз. 3 пп. 2 Порядку №100). В даному випадку це звільнення, де розрахунковий період червень 2023 – липень 2023 рр.

Якщо ці два місяці працівник не працював (був на простої), то застосовується норма абз. 2 п. 8 Порядку № 100 – посадовий оклад множиться на 2 місяці і отримана сума ділиться на кількість робочих днів за графіком підприємства. Тобто, середньоденна заробітна плата (780,47 грн) визначається діленням двохмісячного окладу (33560,00 грн (16 780,00 грн х 2)) на число робочих днів за графіком працівника (якщо це 5-денний робочий тижденнь, то 43 р.д. (22 р.д. червня + 21 р.д. липня)). 

Далі, середня заробітна плата обчислюються множенням середньоденного заробітку (780,47 грн.) на число робочих днів затримки, які рахуються з наступного дня після звільнення до дня проведення розрахунку. Припустимо, що розрахунок з працівником буде проведено 20.10.2023, тоді число робочих днів затримки складе 41 р.д. При цьому компенсація за час затримки становитиме 31999,27 грн.

Звертаємо увагу, що тут може бути інша сума середньої зарплати, бо зміниться кількість днів затримки, яказалежить від проведення колишнім роботодавцем нарахування!

Розглянувши зазначене та визначивши суми, на які може претендувати колишній працівник, потрібно зважати, що з них ще буде проведено утримання ПДФО та ВЗ, і отримати на руки працівник зможе суму тільки за мінусом цих податків та зборів. З наведеного прикладу працівнику нараховано 89553,71 грн, що складається з доплати за компенсацію (57554,44 грн) та компенсації за час затримки (31999,27 грн). Утримано ПДФО (16119,67 грн) та ВЗ (1343,31 грн), до виплати колишньому працівникові – 72090,73 грн.

Відповідальність колишнього роботодавця

Незайвим буде нагадати, яка чикає відповідальність колишнього роботодавця за несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником. Такі дії можуть призвести до штрафів, а саме:

• посадових осіб роботодавця можуть притягти до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 КпАП у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн);
• до роботодавця можуть застосувати фінансову відповідальність у вигляді штрафу згідно зі ст. 265 КЗпП. При затримці виплати більш ніж на один місяць,-  штраф 3 МЗП, установленої на момент виявлення порушення, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Вищезазначеного штрафу та нарахування середнього заробітку за час затримки під час воєнного стану можна уникнути, якщо роботодавець доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Проте таке звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплатити саму суму розрахункових, проте, без компенсації за час затримки.

Ми надали відповідь, виходячи з наданих умов запитання. Якщо на практиці будуть інші умови, зокрема, інша кількість днів невикористаної відпустки або роботодавець працює зі святковими та неробочими днями, кінцевий результат може бути іншим.