Неотримана протягом трьох років депонована зарплата: дії роботодавця та податкові наслідки

Депонована заробітна плата - готівка, одержана суб'єктами господарювання для виплат, пов'язаних з оплатою праці, та не виплачена в установлений строк окремим фізичним особам (пп. 6 п. 3 розділу І Положення №148).

Відразу зазначимо, що на відміну від бюджетних установ, на приватні підприємства позовна давність щодо виплати зарплати та депонованих сум законодавством не передбачена.

Тому колишній працівник (коли з’явиться) може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпП). І встановлений ст. 257 ЦКУ загальний строк позовної давності (три роки), тут не діє, тому що ЦКУ не регулює трудові відносини.

Тож, колишній працівник, керуючись ч. 1 ст. 233 КЗпП, вправі звернутися до суду із позовом про стягнення з роботодавця суми заробітної плати, на які він мав право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, навіть незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, списати депоновану зарплату можна лише після її повного погашення. Тобто підприємство має її обліковувати на балансі доти, доки не проведе її виплату колишньому працівнику у повному обсязі. 

Для підприємства жодних наслідків не буде, якщо депоновану зарплату обліковувати (як і до сьогодні) відповідним чином та не проводити її списання як кредиторської заборгованості по сплину трьох років. Навіть, зважаючи на ситуацію, що розглядається, якщо протягом трьох років ніхто не звертається за депонованою зарплатою і всі можливі варіанти знайти працівника самостійно роботодавцем виявилися марними (окрім надсилання листів, було проведено рейд за місцем проживання, розпитано сусідів та складено відповідні акти).

Звернутися до поліції з заявою про те, що можливо працівник зник, щоб розпочати процедуру розшуку, колишній роботодавець не має права, бо це є порушенням ч. 2 ст. 32 Конституції України. Це мають зробити найближчі родичі.

Списати депоновану зарплату роботодавець зможе лише на підставі відповідної підтверджуючої довідки від поліції про те, що працівник зник безвісти або встановлення факту смерті, та за відсутності спадкоємців.