Звільнення працівника за ст. 39 КЗпП

Стаття 39 КЗпП каже, що строковий трудовий договір (пп. 2 і 3 ст. 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 цього Кодексу.

Отже, розуміємо, що ст. 39 КЗпП застосовується для дострокового розірвання саме строкового трудового договору за ініціативою працівника. 

Тобто, якщо договір безстроковий, то, в разі порушення роботодавцем законодавства про працю, працівнику буде треба посилатися на ст. 38 КЗпП.  Якщо ж виникне потреба у достроковому розірванні строкового договору, скажімо укладеного на кілька років, то в нагоді стане застосування ст. 39 КЗпП.

Але в обох випадках треба пам’ятати про те, що правила законодавства про працю у мирний і у воєнний час відрізняються. 

В мирний час

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки, заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль.

Ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена:

• фінансова відповідальність за ст. 265 КЗпП на роботодавця у вигляді штрафу в розмірі однієї мінімальної зарплати за кожне таке порушення;
• адміністративна відповідальність за ст. 41 КУпАП на посадових осіб підприємства або на роботодавця-підприємця у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 1700 грн.

Тож, ненадання відпустки працівнику протягом двох років є порушення роботодавцем законодавства про працю, що є підставою для працівника припинити трудовий договір за ст. 39 КЗпП достроково.

Проте, так працівник міг вчинити в мирний час, але зважаючи, що в країні війна, то й діють нові правила.

Під час дії воєнного стану

Так, абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки на період дії воєнного стану призупинено обов'язок роботодавця надавати невикористану щорічну відпустку протягом не більше ніж 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка, а також заборону ненадання щорічноївідпустки повної тривалості протягом двох років підряд.

Тобто у період дії воєнного стану роботодавець на законних підставах може відмовити в наданні працівнику відпустки,навіть, якщо він не скористався нею протягом двох років поспіль.