Закордонне відрядження керівника та не виплата добових

Ситуація:

Для виїзду за кордон за інформацією прикордонної служби керівнику необхідно мати наказ на відрядження з зазначенням країни та строку перебування, та довідку про посаду на підприємстві. Замість довідки може бути наказ про призначення або рішення засновників. 

Хто може підписати наказ на відрядження, якщо  керівник і є власником? 

Чи може заступник? І яким документом надати заступнику ці повноваження? 

Як можна відправити керівника у відрядження і при цьому не порушуючи законодавство не виплачувати добові перед направленням у відрядження, виплативши їх після повернення з відрядження?

Відповідь:

Хто може підписати наказ на відрядження керівника, якщо  керівник і є власником? Чи може заступник? І яким документом надати заступнику ці повноваження?

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції №59 направлення працівника підприємства у відрядження здійснює керівник. А керівник це також працівник підприємства, тому підписати наказ про своє відрядження має саме він.

Зазначимо, що Інструкція обов’язкова до виконання лише тими роботодавцями, які фінансуються з бюджету. Але інші підприємства можуть розробити власне Положення про відрядження, взявши за основу норми Інструкції.

Отже, керівник сам підписує наказ на своє відрядження за кордон і не потрібно надавати для цього повноваженнязаступнику. Тож наказ на відрядження керівника (Ім’я ПРІЗВИЩЕ) матиме зміст, на кшталт: «Відбуваю у відрядження до …(країна, місто, підприємство) для .. (мета), строком на … календарних дні  з … по …». 

А от заступник на час відрядження керівника буде виконувати його обов’язки згідно зі своєю посадовою інструкцією.

Як можна відправити керівника у відрядження і при цьому не порушуючи законодавство не виплачувати добові перед направленням у відрядження, виплативши їх після повернення з відрядження?

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Згідно із ст. 9 КЗпП умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Тож ніяким положенням про відрядження не може бути передбачено невиплату працівникам добових перед відрядженням. 

Тому якщо підприємство не виплачує добові перед відрядженням, це є порушенням.

За невиплату добових на підприємство можуть накласти штраф на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП, як за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Тут звертаємо увагу, що фінансовий штраф застосовується до роботодавця тільки якщо на момент перевірки добові взагалі не були виплачені працівнику. В зазначеному випадку роботодавець виплачує добові після відрядження (з запізненням, але виплачує), тому штрафу за абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП не буде. 

Хоча за несвоєчасну виплату добових роботодавцю може загрожувати штраф за абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП, як за порушення інших вимог законодавства про працю - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Крім того, за невиплату добових на посадових осіб підприємств може бути накладено адмінштраф у розмірі від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн) (ч. 1 ст. 41 КпАП). 

Нагадаємо, що, згідно зі ст. 221, 255 КУпАП протоколи про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 41 КпАП складаються посадовими особами Держпраці, адмінсправи розглядаються в судовому порядку, відповідно строк давності, згідно зі ст. 38 КпАП, становить 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Тому притягнення до відповідальності за невиплату добових у межах строку давності, по суті, можливе лише за наявності скарг працівника.

Строк звернення до суду або комісії з трудових спорів у таких випадках становить 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав (ст. 225, 233 КЗпП).

Отже, працівник має право звернутися до суду (або комісії з трудових спорів) з вимогою виплатити йому добові, якщо підприємство їх взагалі не виплачувало. Хоча в розглядуваній ситуації керівник, як працівник, очевидно, не звертатиметься до суду.

В будь-якому разі, якщо роботодавець виплачує добові працівникам відразу після відрядження, то й для застосування адмінштрафу за ч. 1 ст. 41 КпАП не буде підстав.