Відповідно пп. 14.1.183 ПКУ послуга з надання персоналу – господарська або цивільноправова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.
Стаття 39 Закону про зайнятість передбачає діяльність суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що під собою розуміє аутстафінг.
Частиною 2 ст. 42 Закону про зайнятість забороняється без дозволу діяльність суб’єктів господарювання — роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.
Дозвіл видається на підставі копії зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, направлених іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (надання послуг), та копії документа, що підтверджує наявність трудових відносин іноземного працівника з іноземним роботодавцем, який його відрядив (для відряджених іноземних працівників) (п. 5 ч. 1 ст. 42-2 Закону №2623).
Цей дозвіл видає Державна служба зайнятості.
Договір аутстафінгу укладається між підприємством-аутстафером та замовником. В договорі обумовлюється послуга з аутстафінгу за одного працівника у фіксованій сумі або розписується за складовими (зарплата працівника, ЄСВ, ПДФО, ВЗ та винагорода компанії). Оплата за договором аутстафінгу здійснюється щомісячно. Тобто, виходить, якщо за договором виконані всі умови, послуга отримана, то й замовник сплачує фіксовану суму за отримані послуги, про що отримує Акт приймання наданих послуг з аутстафінгу за звітний період.
Отже, за наявності підтвердних документів замовник має право віднести до витрат сплачену суму за договором аутстафінгу (за надання особою консультаційних послуг).
А от чи може іноземець, який вже працевлаштований в аутстафінговій компанії нерезидента, оформитися на роботу директором у замовника, нумо розбиратися.
Зважаючи, що ст. 42-2 Закону №2623 зазначено, що іноземцю направленому надавати послуги за договором, потрібен дозвіл, який видається на підставі копії документа, що підтверджує наявність трудових відносин іноземного працівника з іноземним роботодавцем, який його відрядив. Тож, виходить, що у працівника вже є основне місце за кордоном, з якого його направлено надавати послуги за договором, і працевлаштовуватися на роботу в замовника не можна. Хоча ані Законом №2623, ані КЗпП це питання конкретно не врегульоване. Тому, вважаємо, що краще змінити умови договору аутстафінгу, ніж оформляти іноземця офіційно на роботу.
Також радимо роботодавцю звернутися до Держпраці чи Мінсоцполітики за індивідуальною консультацією з даного питання.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись