Звільнення працівника без компенсації: які наслідки?

Відразу зазначимо, що непроведення остаточного розрахунку з працівником у день звільнення через фінансовий стан підприємства не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення ст. 116 КЗпП. 

Тож, несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником може призвести до штрафів, а саме:

• посадових осіб роботодавця можуть притягти до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн);
• до роботодавця можуть застосувати фінансову відповідальність у вигляді штрафу згідно з ст. 265 КЗпП. При затримці розрахунку не більше місяця штраф становитиме 1 МЗП згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП. При затримці виплати більш ніж на один місяць,-  штраф 3 МЗП, установленої на момент виявлення порушення, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Крім того, працівнику потрібно буде виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП). Такий середній заробіток розраховується відповідно до Порядку №100 виходячи з виплат за 2 календарні місяці.

Звертаємо увагу, якщо роботодавець не виплатить належних працівникові коштів у день звільнення і середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колишній працівник має право звернутися до суду, на підставі ст. 233 КЗпП.

Розглянемо три варіанти дій у даній ситуації.

Варіант 1

Звільнити працівника за його заявою. Виплати провести, як з'являться кошти разом з виплатою середньої зарплати за час затримки. 

Тоді, за даним варіантом, не потрібно буде нараховувати ЄСВ, оскільки нарахування компенсації відбувається уже після дати звільнення і це нарахування є виплатою за невідпрацьований час. 

Відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку під час звільнення, також не є базою нарахування ЄСВ, оскільки входять до переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затверджених Порядком №1170. 

Відповідно зазначені виплати не потраплять до Додатку 1 об'єднаної звітності.  

А от ПДФО та ВЗ з таких виплат доведеться сплатити та показати у Додатку 4ДФ з ознакою «127», а якщо їх буде нараховано в період трудових відносин — з ознакою доходу «101».

Такий варіант є «штрафонебезпечним» за умови перевірки Держпраці. Якщо перевірки не буде, то й штрафи не будуть застосовані.

Варіант 2

Провести звільнення працівника тоді, коли у підприємства з’явиться фінансова можливість, а наразі він і надалі перебуватиме у відпустці без збереження зарплати на час воєнного стану. Це не завадить йому влаштуватися на інше підприємство за місцем роботи за сумісництвом, навіть на повний робочий день.

Цей варіант дає можливість підприємству уникнути ризику вищезазначених штрафів за умови проведення перевірки Держпраці.

Варіант 3

Директор або засновник може надати поворотну фінансову допомогу підприємству у достатній  сумі для проведення остаточного розрахунку з працівником при звільненні за договором про надання поворотної фінансової допомоги (ст. 1046 ЦКУ). В договорі варто передбачити строк повернення такої допомоги. Враховуючи положення ч. 2 ст. 1049 ЦКУ, можна передбачити можливість дострокового повернення поворотної фінансової допомоги.

При даному варіанті, отримання допомоги від директора чи засновника в Додатку 4ДФ об’єднаної звітності не відображається. А от повернення фінансової допомоги директору чи засновнику  підприємство має показати в графах 3а і 3 у місяці повернення за відповідний квартал за ознакою доходу — «153».

Цей варіант дасть можливість вчасно розрахуватись з працівником, а відтак позбавить підприємство ризику вищезазначених штрафів.