Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін може надаватися працівнику за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Але частиною 3 ст. 12 Закону № 2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку за сімейними обставинами та з інших причин без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.
Тобто, роботодавець має право, незалежно від місця розташування підприємства та місця перебування працівника (на території бойових дій чи поза нею) надавати працівнику відпустку без збереження заробітної плати на час воєнного стану (за його заявою та виключно за його бажанням) без обмеження строку, керуючись вищезазначеною нормою Закону № 2136.
Крім того, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні зазначеної відпустки, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити