Звільнення за пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП: коли можливо?

Законом №2352 внесено зміни до ч. 1 ст. 36 КЗпП, а саме доповнено, зокрема підставу припинення трудового договору з працівником за п. 8-3: відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Даний Закон набрав чинності 19 липня 2022 р.

Мінекономіки у коментарі до Закону №2352 зазначає, що дану підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати із звільненням у зв’язку з прогулом (п. 4 ст. 40 КЗпП).

Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов’язкові умови:

1. фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд;

2. відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

Вбачається, що у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.

При цьому, виходячи з необхідності виконання вимоги щодо відсутності працівника або інформації про нього 4 місяці підряд (тобто безперервно), не може вважатись виконанням цієї умови наявність кількох подібних періодів, які мають перерви, але в сумі дорівнюють або перевищують 4 місяці.

Таким чином, вважаємо, що звільнити працівника роботодавець за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП зможе при одночасному виконанні двох вищезазначених умов. А от відлік 4-х місяців потрібно починати з дати набрання чинності Законом №2352, тобто з 19 липня 2022 р. Отже, звільнити роботодавець працівника зможе не раніше 19 листопада 2022 р., оскільки Закон не має зворотної сили.

Що стосується питання про звільнення працівника за прогул зазначимо таке: працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогул без поважної причини. Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. Про це також зазначає Східне міжреогіональне управління ДСУ з питань праці.

Таким чином, звільнити працівника за прогул під час воєнного стану роботодавець не може, бо це обумовлено збереженням його життя та родини і є поважною причиною відсутності. Крім того, щоб звільнити за прогул потрібно у працівника взяти пояснення та складати акти відсутності. А що писати в актах? Відсутній на роботі, бо в Україні війна? Але, якщо все-таки роботодавець ризикне звільнити працівника за прогул, то таке рішення працівник оскаржить в суді за ст. 232 КЗпП і суд стане на його сторону. І роботодавцю доведеться поновити працівника на роботі та оплатити вимушений прогул за ст. 235 КЗпП.