Відрядження фізосіб, якi не є працівниками підприємства

ПДФО та ВЗ

Відповідно до пп. 162.1.1 ПКУ, платниками ПДФО є фізичні особи – резиденти і нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Відповідно юридична особа, яка виплачує або надає такий дохід резиденту, є його податковим агентом.

Гарантії, передбачені ст. 121 КЗпП, стосуються виключно працівників підприємства. Окрім цього звільнення від оподаткування вартості проживання проїзду тощо встановлено лише для осіб, які знаходяться у трудових відносинах із таким роботодавцем (абз. 2 пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ).

Зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ).

Таким чином, вартість послуг проживання та проїзду фізичних осіб, які оплачуються юридичною особою за власний рахунок, включається до доходу таких фізичних осіб як додаткове благо та оподатковується ПДФО 18% із застосуванням натурального коефіцієнта за пп. 164.5 ПКУ та військовим збором 1,5%.

Тобто, податок повинен бути сплачений безпосередньо фізичними особами, або шляхом компенсації на рахунок або в касу підприємства. Оскільки, відповідно до пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Якщо підприємство самостійно захоче сплатити ПДФО, воно повинно врахувати, що при сплаті ПДФО та військового збору за власний кошт, така сума податків буде також розцінюватись як додаткове благо фізосіб і знову підлягатиме оподаткуванню.

У разі надання доходу в негрошовій формі  податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 ПКУ).

Об’єднана звітність

Для відображення сум доходу у вигляді додаткового блага передбачено код «126» - додаткове благо. При цьому, у графах 3, 3а Додатку 4ДФ об'єднаної звітності відображається сума доходу із врахуванням натурального коефіцієнту, в графах 4, 4а – ПДФО з доходу з урахуванням натурального коефіцієнта, а у рядках 5 та 5а - сума ВЗ без застосування такого натурального коефіцієнту.

ЄСВ

Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону  «Про оплату праці», та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). 

Отже, ЄСВ на суми отриманого доходу не нараховується, оскільки особи спеціалізованої організації не є працівниками підприємства.

Бухгалтерський облік

Відповідно до положень П(С)БО 16, абсолютно всі витрати мають відображатися в обліку та включатися до фінансового результату. Тож, витрати на поїздку осіб спеціалізованої організації, якщо вони були оплачені підприємством, також потраплять до витрат такого підприємства.

Таких понять, як «негосподарські  витрати» чи «витрати за рахунок прибутку» в національних стандартах бухобліку немає. Отже, такі витрати за рішенням підприємства можуть бути відображені на будь-якому рахунку витрат бухгалтерського обліку. В даному випадку це витрати на сертифікацію товарів, які належать до витрат на збут (рахунок 93).

Нарахування ПДФО та ВЗ відображатиметься бухгалтерським записом: Дт 685 Кт 641, 642 у сумі нарахованих податків і зборів, а їх відшкодування фізособами – Дт 301, 311 Кт 685.