Чи виникають курсові різниці при остаточному розрахунку за іноземне відрядження?

Розмір добових у закордонному відрядженні

В першу чергу зазначимо, що Інструкція №59 «Про службові відрядження в межах України та за кордон» є обов’язковою для державної служби або підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Госпрозрахункові підприємства можуть використовувати дану інструкцію довідково і повинні керуватись власнорозробленим положенням про відрядження.

Тому підприємство самостійно вирішує, в якій валюті повинні виплачуватись добові, та у якому розмірі. Зокрема, не заборонено встановлювати для добових при закордонному відрядженні розмір у гривні з прив’язкою до курсу іноземної валюти на кожен день відрядження.

Чи буде курсова різниця?

Хоча, як було зазначено вище, Інструкція №59 і передбачена для «бюджетників», однак доволі часто податківці у своїх роз’ясненнях і для госпрозрахункових підприємств посилаються на неї. Тут варто зауважити, що минулого року до неї було внесено зміни згідно з Наказом Мінфіну №155, зокрема, абз. 2 п. 19 Інструкції №59 наразі виглядає так:

«якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити (перерахувати) додаткові кошти, виплата здійснюється в національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження.»

Що ж до повернення самим працівником надлишкових коштів, то відповідно до п. 17 Інструкції №59 сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження) підлягає поверненню (у грошових одиницях, у яких було надано аванс) на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, а у разі отримання авансу готівкою - до каси.

Тобто Інструкція №59 тепер не вимагає (від бюджетників) прив’язуватись до курсу на дату погашення заборгованості підприємства перед працівником. Але як це здійснювати госпрозрахунковим підприємствам – вирішувати їм. В будь-якому випадку, варто звернути увагу, що така компенсація здійснюється у національній валюті України (хоч може бути і з прив’язкою до курсу іноземної валюти на дату погашення заборгованості, як було передбачено попередньою редакцією Інструкції №59).

При цьому, зауважимо, що не зважаючи на те, чи вписався працівник у межі виданого авансу, чи ні – ним подається лише один авансовий звіт, в якому він відображає всі понесені витрати, а також вказує суму отриманого авансу та невикористаного залишку (або навпаки суми витрачених власних коштів, що підлягають поверненню) у національній валюті України. Тобто не зважаючи на те, що витрати працівник поніс у валюті – авансовий звіт складається саме у національній валюті гривні (витрати у валюті перераховуються за курсом НБУ у гривню) і оскільки в даному випадку авансу у валюті немає, то як розрахунки працівника з підприємством, так і навпаки, здійснюються у гривні (хоч і з можливою прив’язкою до курсу валюти, а різниці які при цьому виникають є іншими операційними доходами або витратами, а не курсовими  різницями).

Розглянемо на бухгалтерських записах, як відображається і один, і інший варіанти:

Як видно – змінюються лише гривневі суми розрахунків з працівником без застосування іноземної валюти.