Додаткові оплачувані відпустки «на дітей»: кому і в яких випадках?

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до категорії соціальних відпусток і надається на підставі cт. 19 Закону про відпустки. Така щорічна додаткова оплачувана відпустка надається тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Додаткову відпустку «на дітей» надають працюючим:

1) жінці, яка працює та яка має двох або більше дітей віком до 15 років;

2) жінці, яка має дитину-інваліда;

3) жінці, яка усиновила дитину;

4) одинокій матері;

5) батькові, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

6) особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному з прийомних батьків.

За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Якщо підстави збігаються, може бути застосована лише одна з них. Тобто конкретна дитина може бути врахована лише за однією з перелічених підстав, принаймні так зазначено в листі Мінпраці від 04.06.2007 р. №132/13/133-07.

На думку Мінсоцполітики, якщо одинока мати має одну дитину-інваліда, їй надається така відпустка за однією підставою, оскільки підстави (наявність у жінки дитини-інваліда та наявність дитини у одинокої матері) збігаються.

Наявність в одинокої матері двох і більше дітей, з яких одна дитина — інвалід, дає право на цю відпустку за двома підставами.

Варто пам'ятати: якщо працівниця з будь-яких причин не використала своє право на таку відпустку в році, в якому дитина досягла повноліття, або за кілька попередніх років, вона не втрачає права її використання, а в разі звільнення, незалежно від підстав, має право вимагати від працедавця виплати компенсації за всі дні невикористаних відпусток (див. ст.24 Закону про відпустки).

Звертаємо увагу: додаткова відпустка на дітей надається тільки за основним місцем роботи. Законодавець не забороняє надання додаткової соціальної відпустки сумісникам, але й не прописує її обов'язковості. За місцем роботи за сумісництвом працівникові, який за основним місцем роботи перебуває в додатковій відпустці на дітей, на період такої відпустки має бути надано в обов'язковому порядку відпустку без збереження заробітної плати на підставі п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки.

Витрати, пов'язані з оплатою соціальних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці (ст. 23 Закону про відпустки).

Наголосимо, що соціальна відпустка надається в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік, тобто працівник має право на її використання або отримання компенсації за неї при звільненні у повному обсязі незалежно від відпрацьованого часу в цьому році. Це означає, що в разі якщо працівниця не отримала додаткову відпустку в 2012 р. і вирішила звільнитись, приміром, у січні 2013 р., то вона має право на одержання додаткової відпустки повної тривалості як за 2012, так і за 2013 р.

Приклад 1 Мати двох дітей Іванова І. І. звільняється з роботи. Вона не скористалася правом на відпустку «на дітей» за 2011, 2012 та 2013 роки. Їй слід нарахувати компенсацію за 30 днів соціальної відпустки — по 10 днів за 2011, 2012 та 2013 роки.

Приклад 2 Петрова П. П. — мати двох дітей, друга (молодша) дитина народилася 2010 року. Лише після того, як мати вийде з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та приступить до роботи в 2013 році, вона матиме право на відпустку «на дітей».