Переведення працівника на 0,75 основної ставки та 0,25 ставки сумісника: як оформити?

Якщо перекласти на мову чинного законодавства, написаного у запитанні, то роботодавець бажає зробити такі речі:

1. Перевести працівника на неповний робочий час на 30-годинний робочий тиждень;
2. Прийняти працівника  на роботу за внутрішнім сумісництвом з 10-годинним робочим тижнем.

Переведення на неповний робочий час можливо двома способами:

1. З ініціативи роботодавця (ст. 32 КЗпП);
2. З ініціативи працівника  (ст. 56 КЗпП).

Переведення з ініціативи роботодавця

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Тобто, щоб перевести працівника на неповну зайнятість, слід про це його повідомити не пізніше ніж за два місяці і, звісно, взяти згоду з працівника.

Про встановлення неповного робочого часу з ініціативи роботодавця писали тут.

Встановлення неповного робочого часу з ініціативи працівника

Працівнику може бути встановлено неповний робочий час з його ініціативи, для цього не потрібно дотримуватися двомісячного строку попередження.

Працівник пише заяву про встановлення йому неповного робочого часу й роботодавець на підставі заяви працівника видає наказ. Ні мінімальних, ані максимальних строків попередження про встановлення неповного робочого часу у цьому випадку немає.

Це нам дозволяє зробити ст. 56 КЗпП. За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Прийняття на роботу за внутрішнім сумісництвом

Процедура прийняття на роботу за сумісництвом вкрай проста і практично не відрізняється від процедури прийняття основних працівників.

Влаштовуючись сумісником, працівник подає заяву про прийняття на роботу на ім’я керівника підприємства, надає роботодавцю паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та свідоцтво про загальнообов’язкове державне страхування. У заяві про прийняття на роботу працівник підтверджує своє бажання працювати на цьому підприємстві за сумісництвом.

Після надання всіх необхідних документів із працівником укладається трудовий договір та оформляється відповідний наказ керівника підприємства про прийняття на роботу за сумісництвом.

Законодавство не обмежує кількість підприємств, на яких працівник може працювати за сумісництвом. Тому теоретично за сумісництвом можна працювати на одному, двох і більше підприємствах.

Головне слід пам’ятати, якщо приймаємо працівника за сумісництвом, на певну посаду, то така посада має бути вакантною  у штатному розписі.

Щодо неіснуючого поняття 0,5, 0,25 ставки в нормах чинного законодавства, ми писали тут.