Чи можна виплатити відпускні «заднім» числом?

До того, як працівник безпосередньо піде у відпустку, потрібно виконати ряд певних дій:

1. на початку року складається графік відпусток;

2. формується резерв відпускних;

3. працівника або попереджають про відпустку за два тижні до її початку, або ж працівник пише заяву про надання відпустки залежно від обставин в інші строки;

4. видається наказ про відпустку;

5. оплачуються дні відпустки.

Докладно алгоритм надання відпустки читайте тут>>

Звісно, у працівника можуть бути невідкладні обставини, за якими йому мають надати відпустку й без зазначення її в графіку, а лише на підставі його заяви.

Також зверніть увагу на нюанси оплати відпускних. Щорічні  (основна та додаткові) відпустки надаються працівникам зі збереженням на їх період місця роботи та зарплати (ст. 74 КЗпП).

Працівникам заробітна плата  за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 115 КЗпП).

Зверніть увагу! У зазначеній нормі йдеться про календарні дні (лист Мінсоцполітики від 26.06.2009 р. №155/13/116-09). Якщо, наприклад, перший день відпустки – 15 число, то останнім днем виплати заробітної плати за час відпустки є 11 число, якщо перший день відпустки – понеділок (18 червня), то останнім днем виплати заробітної плати є четвер (14 червня).

Тобто, як бачимо,  про відпустку слід подбати заздалегідь, а не «заднім» числом, оскільки такого не передбачено у чинному законодавстві.

Якщо причини відсутності працівника на роботі невідомі, то частіше їх зазначають як «прогул» у табелі обліку робочого часу, або як «інші причини неявок». Зазначення про прогул в табелі ще не означає, що працівника слід звільнити, оскільки звільнення за прогул – це право роботодавця, а не обов’язок. Таким правом роботодавець може не скористатися.

Тож, вважаємо, що не можна виплатити відпускні за квітень та травень у червні, тим більше, якщо працівник не був у відпустці, а був просто відсутній з невідомих причин.