Директор без нарахованої зарплати: які наслідки?

Відповідно до ст. 65 ГКУ, якщо власник або уповноважений ним орган наймає керівника підприємства, з ним укладається договір (контракт).

Трудовий договір – це  угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства – виплачувати йому заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу (ст.1 Закону про оплату праці).

Відповідно до ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону про оплату праці найманому працівнику не можуть виплачувати зарплату нижче за мінімальний розмір. 

Отже, директору підприємства мають виплачувати зарплату, не менше розміру мінімальної зарплати, встановленим законодавством.

Відмову від отримання заробітної плати директор оформити не має права.

Зменшити витрати на заробітну плату директора можна встановивши директору режим неповного робочого часу. Таким чином заробітна плата буде виплачуватися за фактично відпрацьований час і може бути меншою за мінімальну.

Зверніть увагу: ПДФО і військовий збір утримуються з фактично нарахованої заробітної плати працівника, а ЄСВ слід  нарахувати не менше ніж на розмір мінімальної (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

У випадку роботи директора за сумісництвом ЄСВ буде нараховуватися на розмір фактичної заробітної плати.

Отже, підприємство може мінімізувати свої витрати на зарплату директора шляхом оформлення його на роботу за сумісництвом.

Та не виплачувати заробітну плату взагалі, згідно з нормами чинного законодавства, не можна, оскільки це є порушення ст. 265 КЗпП і, відповідно, може бути накладено штраф у розмірі 30 МЗП, тобто -  96000,00 грн.

Неповідомлення держреєстратора та ДФСУ щодо звільнення директора

Якщо вважати, що директора звільнили, але забули подати дані до держреєстратора, то за це відповідальність не передбачена, оскільки згідно з Законом №755 строків для повідомлення держреєстратору не встановлено.

Окрім того, у ст. 10 Закону №755 зазначається, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Тож, відповідальності за невнесення інформації держреєстратору немає.

З ДФСУ ж ситуація дещо інша.

Відповідно до ст. 66.4 ПКУ платники податків - юрособи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, (в нашому випадку, стосовно директора) відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юрособи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається у ст.117 ПКУ.

Неподання відомостей щодо осіб, відповідальних за ведення бухобліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених з ПКУ тягнуть за собою накладення штрафу на юросіб, - 510 грн.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу на юросіб - 1020 грн.

Отже, у цьому випадку "дешевше" підприємству буде, якщо воно зараз подасть зміни до держреєстратора про звільнення директора, яке відбулося  на початку 2017 року, зробивши вигляд, що забули повідомити як держреєстратору, так й ДФСУ. 

Але якщо буде виявлено при перевірці, що директор працював без зарплати й до 2017 року, може бути накладено штраф у розмірі 30 МЗП (96000,00 грн), а також все це разом із приписом оплатити працю директора за час, коли зарплата йому не нараховувалася та/або не виплачувалася. Адже й усі податки й внески необхідно буде сплатити.