Відкриваючи зарплатний проект, підприємство зазвичай передбачає в угоді з банком, що комісії за зарахування коштів від роботодавця на карткові рахунки працівників у межах цього зарплатного проекту сплачуються роботодавцем і не стягуються з працівників. Натомість безготівкове зарахування на особистий картковий рахунок або картковий рахунок, відкритий у межах зарплатного проекту іншого роботодавця, як правило, супроводжується утриманням із рахунку банківських комісій.
Щодо комісій за зняття готівки, то багато банків установлюють комісії за зняття готівки навіть із зарплатних карток — у банкоматах інших банків та за кордоном. Проте розрахунки за допомогою платіжної картки (крім зняття готівки), якщо вони проведені у валюті картки, як правило, не передбачають зняття банківських комісій.
Важливо, що такі банківські комісії стягуються з власника карткового рахунку в межах договірних відносин фізособи з таким банком, і таке стягнення залежить від характеру, місця та кількості операцій, що здійснюються власником рахунку. Такі операції не можуть контролюватися підприємством, що перераховує кошти працівнику. І підприємство не зобов'язане покривати комісії за такими операціями.
Що говорить про це закон? Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону про оплату праці, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Як видно з цього формулювання, підприємство не зобов'язане здійснювати перерахування коштів на рахунок, зазначений працівником. Воно лише може здійснювати таку виплату. Натомість воно може запропонувати працівникові скористатися послугами іншого банку (в межах зарплатного проекту) або видавати йому зарплату готівкою в установлені строки.
Наступне, на що слід звернути увагу в наведеній законодавчій нормі, — це оплата послуг за рахунок роботодавця. Саме це може створювати непорозуміння роботодавців і працівників та породжувати згадане запитання. Річ у тім, що безготівкове перерахування коштів, як правило, супроводжується певною комісією, яка стягується з платника (наприклад, за кожне платіжне доручення). Якщо виплата здійснюється в межах зарплатного проекту, підприємство оплачує додаткову комісію за зарахування коштів на рахунки працівників. Це і є оплата послуг, про розмір якої підприємство матиме відповідний первинний документ (виписку банку).
А вже комісії, що утримуються з працівника: за зняття готівки в інших банках, у т. ч. за кордоном, за конвертацію валют (у разі розрахунків у валюті), — це суто питання відносин банку із клієнтом. На момент виплати підприємство не знає і не може знати відповідних сум комісій і не мусить їх покривати.
Якщо припустити, що підприємство перераховуватиме працівникові, наприклад, на 1% більше, ніж передбачено до виплати за розрахунково-платіжною відомістю, це призведе до виникнення переплати за заробітною платою. Це пояснюється тим, що відповідні виплати здійснюються не банку, а фізособі, й одночасно з виплатою заробітної плати. А оскільки така виплата здійснювалася без сплати ЄСВ та податків, підприємству під час перевірки вони можуть бути донараховані із застосуванням відповідних штрафів.
Ми не схильні розглядати таку виплату як додаткове благо, адже, на наш погляд, у цьому разі йдеться не про оплату послуг банку, а про збільшення суми заробітної плати до виплати. Але якщо підприємство зможе обґрунтувати підхід до такого збільшення, щоб не сплачувати з нього ЄСВ (у розумінні, що це не заробітна плата), то в будь-якому разі такі суми слід під час виплати оподаткувати ПДФО та ВЗ.
Але, на нашу думку, у разі якщо підприємство доходить із працівником згоди про покриття йому певних потенційних сум банківських комісій, зробити це можна відповідним збільшенням з цією метою суми заробітної плати та сплатою з неї ЄСВ та податків.