Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
З погляду Міндоходів, викладеного у листі від 03.07.2013 р. №6091/6/99-99-22-02-04-15/169 (див. «ДК» №33-34/2013), недержавним підприємствам надавати працівникам аванс на відрядження не обов'язково (бо це прямо не зазначено у ст. 121 КЗпП). Проте, з нашого погляду, таке трактування ст. 121 КЗпП є неправильним, бо у ній сказано, що визначеними виплатами повинні забезпечуватися працівники, які направляються у відрядження (а не після повернення з нього). А отже, такі виплати повинні здійснюватися авансом. Невиплата авансу є невиконанням обов'язків працедавця, встановлених ст. 21 КЗпП: забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Якщо працедавець скеровує працівника у відрядження, виконання такого наказу є для працівника роботою. А тому працедавець повинен подбати, причому заздалегідь, про витрати працівника на проїзд до місця відрядження і назад, на проживання працівника за місцем відрядження, про добові (оскільки вони покликані профінансувати витрати працівника на харчування та інші особисті потреби під час відрядження) й інші витрати, які можуть виникнути у працівника виходячи з мети відрядження.
Надати аванс працівникові можна у будь-якій формі: як готівкою з каси, так і шляхом перерахування коштів на особисту картку працівника. Один із варіантів забезпечення працівника коштами на відрядження — надання йому корпоративної картки, що дає доступ до коштів підприємства на рахунку, до якого видана така картка. Якщо працівник скеровується у закордонне відрядження, небюджетні підприємства можуть видати йому аванс у готівковій іноземній валюті. Порядок отримання готівки в іноземній валюті на забезпечення витрат працівника під час відрядження встановлено постановою НБУ від 30.05.2007 р. №200.
I, нарешті, частину витрат, пов'язаних із відрядженням, працедавець може сплатити самостійно: наприклад придбати квитки на транспорт до місця відрядження і назад, оплатити за безготівковим розрахунком проживання у готелі тощо. У такому разі, зрозуміло, забезпечувати працівника авансом на проїзд (до місця відрядження і назад) та проживання у відрядженні не потрібно, а слід видати аванс лише у вигляді добових, а також інших витрат, якщо їх можна запланувати виходячи з мети відрядження, зазначеної у наказі.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
