Заробітна плата – є однією з основних умов трудового договору, що укладається між працівником і роботодавцем, і її виплата в розмірі, передбаченому таким договором – є обов’язком роботодавця (ч. 1 ст. 21 КзПП).
Як відомо, трудові договори, за якими роботодавцями є фізичні особи, зокрема підприємці, обов’язково укладаються в письмовій формі, у вигляді окремого документа, і підлягають обов’язковій реєстрації у державній службі зайнятості (ст. 24-1 КзПП). Форма такого договору і порядок його реєстрації затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 р. №260.
Пунктом 3 зазначеної форми трудового договору передбачено визначення розміру місячної заробітної плати, а також правило, відповідно до якого „розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати”. До речі, гарантія виплати винагороди за працю в розмірі не нижче мінімальної зарплати – визначена не лише формою трудового договору, але і передбачена Конституцією та законами України.
Тож підприємець зобов’язаний виплачувати працівникам заробітну плату не нижче мінімальної (при виконанні норми праці), навіть у випадках, коли укладені з ними раніше трудові договори містять розмір оплати праці менше від мінімального. Цей обов’язок не залежить від видання чи не видання наказу, внесення чи невнесення змін до трудового договору.
Зазначимо також, що стаття 24 КзПП, не встановлюючи винятків для випадків укладення письмових трудових договорів, або навіть контрактів, передбачає, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. З огляду на таке, фізичні особи-підприємці при зарахуванні працівників на роботу складають наказ про зарахування. Водночас згідно з названою статтею трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Типова форма наказу про прийняття на роботу №П-1, затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. №489 , містить такий реквізит, як посадовий оклад, і передбачає ознайомлення з ним працівника. Тож при зміні посадового окладу через підвищення законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати підприємець також може видати відповідний наказ та ознайомити з ним працівника.
Підсумовуючи викладене зазначимо, що видання наказу про підвищення зарплати працівників, що працюють у підприємця, до рівня мінімальної зарплати, при її підвищенні, є бажаним, а не обов’язковим. А сам же обов’язок виплачувати зарплату на рівні не нижче від мінімального, не залежить від видання чи не видання відповідного наказу. Тож порушення законодавства відсутні, якщо підприємець своєчасно нараховує та виплачує зарплату на рівні мінімальної в той час, як зареєстрованим трудовим договором передбачено менший її розмір, і сплачує з цієї зарплати всі необхідні податки і збори (ПДФО та ЄСВ).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись