Абзацом 6 п. 2 Порядку №100 передбачено, що час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Зазначена норма стосується, зокрема, випадків, коли працівникам надається відпустка без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку відповідно до ст. 25 та ст. 26 Закону №504.
За загальним правилом для виплати компенсації за невикористані відпустки береться заробіток за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати такої компенсації. Якщо ж працівник пропрацював менше ніж рік, тоді для розрахунку компенсації беруть виплати за фактичний час роботи: з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому виплачують компенсацію (п. 2 Порядку №100).
Таким чином, період перебування працівника у відпустці без збереження зарплати, а також вихідні дні, що припадають на цей період виключається при обчисленні днів, за які виплачується компенсація за невикористану відпустку.
В зазначеному випадку, працівник, який звільняється в листопаді 2021 р., перебував у «карантинній» відпустці з 15.09.2020 р., тобто в розрахунковому періоді (листопад 2020 р. – жовтень 2021 р.) немає жодного відпрацьованого дня і відповідно доходу.
Оскільки в розрахунковому періоді немає доходу і відпрацьованих днів, для розрахунку компенсації при звільненні працівнику потрібно скористатися абзацами 3-5 п. 4 Порядку №100. Відповідно до яких, у разі відсутності в розрахунковому періоді заробітної плати, середня розраховується з установленого в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. У випадку, якщо оклад є меншим за МЗП, то розрахунок слід проводити з МЗП.
Отже, для розрахунку сумарного заробітку потрібно посадовий оклад (мінімальну заробітну плату) помножити на кількість місяців розрахункового періоду (в цьому випадку на 12 місяців). Далі визначення суми середньої слід отриманий сумарний заробіток поділити на кількість днів календарних днів у розрахунковому періоді за виключенням святкових (неробочих) днів (в даному випадку на 354 (365-11)). Для визначення суми компенсації потрібно отриманий розмір середньої помножити на кількість днів невикористаної відпустки.
Нагадаємо, що час, коли працівник фактично не працював (перебував у відпустці без збереження зарплати) і йому не виплачувалася зарплата, але зберігалося робоче місце, включається до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку він має право на дні щорічної відпустки (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
Тобто, у страховий стаж, що надає право на щорічну відпустку, включається час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка без збереження заробітної плати.
Щодо нарахування компенсації працівнику, прийнятого на умовах неповного робочого часу, але який знаходився у «карантинній» відпустці протягом року та не мав заробітку, також розраховується з окладу або МЗП. Жодних винятків, для даної ситуації, Порядок №100 не містить.
Скоріш за все, це пояснюється тим, що у працівника, який знаходиться в такій відпустці, не має зазначених у табелі кількості відпрацьованих годин, відповідно неможливо визначити оплату праці щодо відпрацьованого часу.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 199 грн/міс
Передплатити
