Вихідна допомога при звільненні: чи слід утримувати ПДФО і нараховувати єдиний соцвнесок?

Вихідна допомога — це передбачена трудовим законодавством гарантія, яка надається деяким категоріям працівників у вигляді допомоги, що виплачується їм під час звільнення. Ст. 44 КЗпП передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення працівника на підставах, визначених КЗпП, а саме:

1) у розмірі, не меншому від середнього місячного заробітку, при розірванні трудового договору на таких підставах:

а) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці — п. 6 ст. 36 КЗпП;

б) зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників — п. 1 ст. 40 КЗпП;

в) виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків потребує доступу до державної таємниці — п. 2 ст. 40 КЗпП;

г) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу — п. 6 ст. 40 КЗпП;

2) у розмірі, не меншому від тримісячного середнього місячного заробітку, при розірванні трудового договору унаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП).

Надається вихідна допомога на підставі наказу (розпорядження) керівника разом із іншими коштами, які належать до коштів остаточного розрахунку із працівником.

Сума вихідної допомоги включається до місячного оподатковуваного доходу працівника у місяці його звільнення й оподатковується разом із іншими доходами працівника за ставками, встановленими п. 167.1 ПКУ, тобто 15 — 17%.

ДПАУ у листі від 09.03.2011 р. №4628/6/17-0715 зазначає, що хоча до місячного оподатковуваного доходу працівника у місяці звільнення податкова соціальна пільга і застосовується, але застосовується вона тільки до доходу працівника, що є заробітною платою.

Згідно із пп. 3.8 Інструкції зі статистики зарплати, суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не належать до фонду оплати праці, а отже не є зарплатою. Тобто до вихідної допомоги податкову соціальну пільгу застосовувати не можна.

Єдиний соціальний внесок не треба ні нараховувати на суму вихідної допомоги, ні утримувати з неї (п. 4 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170).

Звісно, працедавці, які нараховують і виплачують вихідну допомогу, повинні утримати з її суми ПДФО і під час виплати остаточного розрахунку єдиним платіжним документом усю суму ПДФО, утриману із розрахункових сум, що виплачуються працівнику при звільненні, сплатити до бюджету. Також сума вихідної допомоги повинна бути відображена у податковому розрахунку за формою №1ДФ з ознакою 127 «Інші доходи».