Методи визначення резерву відпусток

Для розрахунку резерву відпусток працедавець зобов'язаний скласти графік відпусток на рік і визначити суму річного фонду оплати праці, а також планову суму витрат на оплату відпусток. Розрахунок цих показників робиться, як правило, раз на рік, на самому початку року (хоча жорстких правил щодо цього немає, а тому порядок розрахунку таких показників має бути встановлено внутрішнім документом (розпорядженням, наказом) про облікову політику самого підприємства-працедавця).

Як зазначає п. 16 П(С)БО 11, сума забезпечення (у тому числі й резерв відпусток) визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. З цієї норми можемо зробити такі висновки:

а) розрахунок суми резерву відпусток повинен робитися на дату кожного балансу, тобто останнім числом кожного кварталу;

б) сума резерву відпусток на дату балансу повинна дорівнювати сумі очікуваних (запланованих) витрат, пов'язаних з оплатою відпусток, з дати, наступної за датою балансу до кінця поточного звітного року;

в) якщо сума резерву відпусток, створеного раніше, не збігається з сумою очікуваних витрат на оплату відпусток, то така сума резерву має бути відкоригована — у більший або менший бік, залежно від результатів порівняння (це зазначено і в п. 18 П(С)БО 11).

П(С)БО 11 не містить конкретного алгоритму розрахунку суми резерву відпусток. Проте згідно з Iнструкцією №291 для узагальнення інформації про рух коштів, які резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду, призначено рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». Облік руху і залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток». За кредитом субрахунку 471 відображається нарахування резерву відпусток, а за дебетом — його використання (тобто оплата фактично наданих працівникам відпусток протягом року, а також витрат на сплату ЄСВ з суми таких відпусткових). Згідно з описом субрахунку 471, установленим Iнструкцією №291, сума резерву відпусток визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці (теж, зрозуміло, за рік). Оскільки на субрахунку 471 також узагальнюється інформація про забезпечення витрат на сплату ЄСВ, обчислених із суми такого резерву, то, в розрахунку суми резерву повинна брати участь і сума витрат на ЄСВ.

Або існує другий метод визначення резерву. Відповідно до п. 8.2 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (наказ Мінфіну від 02.09.2014 р. №879) залишок забезпечення на виплату відпусток, у тому числі відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденній оплаті праці працівників. Середньоденна оплата праці визначається відповідно до законодавства.

Отже, середньоденна заробітна плата визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати №100 шляхом ділення фактично нарахованого ФОП за 12 календарних місяців, що передують місяцю розрахунку, на кількість календарних днів у цьому 12-місячному періоді за винятком святкових і неробочих днів, встановлених ст. 73 КЗпП. У сумі цього резерву також необхідно врахувати суму нарахувань ЄСВ.

Різниця між цими двома методами полягає в тому, що в першому випадку коефіцієнт резерву розраховується один раз на весь рік на підставі планових показників оплати праці, а у другому випадку сума забезпечення визначається виключно на підставі фактичних показників.