Об’єкти ОЗ амортизуються протягом хоча б мінімального загального строку корисного використання

Строк корисного використання — суб’єктивна характеристика.

Визначальними чинниками тут є:

1) очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

2) передбачуваний фізичний та моральний знос;

3) правові чи інші обмеження щодо термінів використання об’єкта й інші чинники.

Згідно з пп. 145.1.4 ПКУ строк корисного використання (експлуатації) ОЗ переглядається підприємством у разі зміни економічних вигід, які очікуються від його використання, але такий строк не може бути меншим від встановленого п. 145.1 ПКУ. I таке обмеження зовсім не пов’язане з категорією ОЗ — новий він чи вживаний.

По суті, повністю замортизований ОЗ — це ОЗ, у якого закінчився строк корисного використання. Але підприємство придбало ОЗ і має намір використовувати його за призначенням, а не демонтувати. Отже, на нашу думку, підприємство має самостійно встановити новий строк корисного використання ОЗ при введенні в експлуатацію, протягом якого очікується його використання. При цьому слід врахувати ось що: мінімальний строк корисного використання (експлуатації) ОЗ, встановлений п. 145.1 ПКУ, є загальним строком для будь-якого ОЗ, незалежно від того, скільки підприємств протягом цього строку його використовували.

Певний час податківці погоджувалися з точкою зору, що покупцю, який придбає вживаний ОЗ, можна відняти від строку корисного використання строк експлуатації ОЗ у продавця. Але на сьогодні думка податківців з цього питання є однозначною: норми п. 145.1 ПКУ працюють однаково як для продавця, так і для покупця, як для нових, так і для вживаних ОЗ — строки єдині. I отримання покупцем ф. №ОЗ-1 від продавця щодо строку експлуатації цього об’єкта ОЗ нічого не визначає у нового власника об’єкта ОЗ.