Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 159.1.1 ст. 159 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755 — VI зі змінами та доповненнями платник податку — продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їхньої вартості).
Норми цього підпункту не поширюються на проценти та комісії, щодо яких було сформовано страховий резерв за рахунок збільшення витрат згідно з п. 159.2 цієї статті.
Платник податку — покупець зобов’язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису (пп. 159.1.2. ст. 159 ПКУ).
Згідно з пп. 153.4.1 ст. 153 ПКУ з урахуванням особливостей, установлених розділом ІІІ ПКУ, не включаються до доходу та не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку у зв’язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у т. ч. субординованого боргу, позик від інших осіб — кредиторів.
Не включаються до витрат кошти, надані платником податку у зв’язку з наданням основної суми кредиту, позики іншим особам — дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.
Термін «основна сума» означає суму наданого кредиту, позики або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів, фіксованих виплат, премій, виграшів, суму консолідованого іпотечного боргу в частині, яка відповідає ціні зобов’язання (пп. 153.4.2 ст. 153 ПКУ).
Згідно з пп. 135.4.2 ст. 135 ПКУ до доходів банківських установ включаються, зокрема, процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками). Датою отримання доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов’язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку (п. 137.8 ст. 137 ПКУ).
Водночас, відповідно до п. 141.1 ст. 141 ПКУ до складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (в т. ч. за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Враховуючи зазначене, платник податку — кредитор має право зменшити доходи згідно з пп. 159.1.1 ст. 159 ПКУ на суму процентів за кредитним договором, тобто основна сума кредиту при урегулюванні сумнівної заборгованості не враховується, а платник податку — боржник відповідно до пп. 159.1.2 ст. 159 ПКУ повинен зменшити витрати на суму таких процентів за кредитним договором.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись