Підприємство може застрахувати майно, використовуване в госпоперації

Без витрат на страхування не може обійтися жоден сучасний бізнес. Інша річ – не всі можуть його собі дозволити. Як правило, страхуються майно та різного роду ризики, пов’язані з веденням господарських операцій. 

Відносини між страховиком і страхувальником оформлюються договором страхування у письмовій формі, За ним страховик зобов’язується при настанні страхового випадку виплатити страхувальнику (або іншій особі, визначеній у договорі і на користь якої укладено договір) страхову виплату (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки. 

Відповідно до ст. 115 ЦК господарське товариство є власником: 

1) майна, переданого йому учасниками як внесок до статутного капіталу; 

2) продукції, виробленої у результаті господарської діяльності; 

3) отриманих доходів; 

4) іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. 

А стаття 139 ГК визначає, що майном підприємства визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи навіть нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються або використовуються у діяльності та відображаються в його балансі. Таким чином, поняття «майно» об’єднує всі активи, якими володіє підприємство. По свої суті, майнове страхування передбачає страхування майнових інтересів, пов’язаних з володінням і використанням майна підприємства в господарській діяльності. Підприємство може застрахувати окремі об’єкти майна незалежно від того, чи використовуються вони в господарській діяльності, чи ні, тобто на період простою підприємства страхування  не переривають. 

Можна зробити висновок, що підприємство може застрахувати: 

1) власне майно, тобто свою продукцію, основні засоби (у т. ч. нерухомість, транспортні засоби тощо), а також інше майно, що йому належить; 

2) орендоване підприємством майно, ризики його неповернення або ризики повернення в неналежному стані тощо; 

3) ризики, пов’язані з використанням майна в господарській діяльності тощо (пожежа, затоплення, вибух, падіння сторонніх предметів, протиправні дії третіх осіб, стихійні лиха ). 

Зазначимо, що страхування майна підприємства може бути як обов’язковим, так і добровільним (ст. 6 та 7 Закону від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування»), але це жодним чином не визначає якісь обливості їх обліку.

У бухгалтерському обліку страхування об’єкта основних засобів або іншого майна включається до складу загальновиробничих, адміністративних або збутових  витрат (п. 15.4, 18, 19  П(С)БО 16 «Витрати». Залежно від виду діяльності підприємства та класу витрат, які визначені обліковою політикою, для обліку витрат на страхування використовуються рахунки 91, 92, 93. Нарахування і сплата страхових платежів обліковуються на рахунку 655 «Розрахунки за страхуванням майна» з аналітикою щодо страхувальників та окремих договорів страхування. А отримане від страховика страхове відшкодування при настанні страхового випадку відображається у складі доходів у періоді одержання згідно з п. 19 П(С)БО 15 «Дохід» і обліковується на рахунку 746 «Інші доходи». В розрізі податку на прибуток витрати на страхування не формують жодних податкових різниць. Послуги зі страхування, що їх надають ліцензовані страхові компанії, не є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з пп. 196.1.3 ПКУ, тож «вхідного ПДВ» на суму страхового платежу не може бути. В частині ремонтів внаслідок страхових випадків податківці вже тривалий час стоять на позиції, що по тій сумі, що оплачується страховою напряму СТО, ПК з ПДВ не буде.

Розглянемо бухгалтерський та податковий облік зі страхування майна на прикладі об’єкта ОЗ, всі числа умовні (див. таблицю).

Облік зі страхування майна

Таблиця.