Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 140.1.7 ПКУ, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток враховуються, зокрема, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку. До таких витрат можуть належати витрати особи, яка відряджена, на проїзд (у т. ч. перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у т. ч. на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), а також на найм інших житлових приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, у т. ч. будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Вищезазначені витрати можуть бути включені до складу податкових витрат лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.
Пунктом 138.2 ПКУ також визначено, що витрати, які враховуються у податковому обліку, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку на прибуток витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. Отже, підприємство має право на включення до складу витрат у податковому обліку витрат, які підтверджені документами, складеними нерезидентами іноземною мовою.
Водночас, згідно з останнім абзацом пп. 140.1.7 ПКУ, за запитом представника органу ДПС платник податку на прибуток забезпечує за власний кошт переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою.
Таким чином, підтвердні документи, пов'язані з відрядженням, які складено іноземною мовою, перекладати не обов'язково. При цьому підприємство має право врахувати понесені витрати, підтверджені зазначеними документами, у складі податкових. Водночас, якщо від органів ДПС надійде відповідний запит, підприємство — платник податку на прибуток має зробити переклад таких підтвердних документів за власний кошт. Такий переклад може бути здійснено та підписано перекладачем або фаховими працівниками підприємства (див. лист ДПАУ від 05.05.2011 р. №8434/6/15-0315).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
