Оподаткування виплачених нерезиденту роялті агентом

Що таке роялті?

Згідно з пп. 14.1.225 ПКУ, роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

При цьому, не вважаються роялті платежі, отримані:

• як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");
• за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
• за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності у користування, володіння та/або розпорядження особи;
• за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;
• за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Ліцензійний договір – це договір передачі права використання щодо об’єкта інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 1109 ЦКУ).

Отже, якщо субліцензійним договором не передбачено передачі права інтелектуальної власності (авторського права) на цей об'єкт інтелектуальної власності, і передається право на використання об’єкту інтелектуальної власності за функціональним призначенням, то у цьому випадку платіж за використання не визначається як роялті, оскільки таке використання обмежено функціональним призначенням, а відтворення обмежене кількістю копій для такого використання (використання "кінцевим споживачем").

Тобто, для агента це є лише перепродажем наданих нерезидентом послуг.

Якщо ж підприємство здійснює платіж нерезиденту за право розмножувати і розповсюджувати об’єкт інтелектуальної власності, то воно не виступає кінцевим споживачем за функціональним призначенням такої програмної продукції, і платіж за її використання згідно з ліцензійною угодою підпадає під визначення роялті.

ПДВ

Відповідно до пп. «а» та «б» пп. 185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Своєю чергою, як зазначено у пп. 14.1.185 ПКУ, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

До послуг, місце постачання яких визначається за територією реєстрації отримувача таких послуг, зокрема належать:

• надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);
• консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Разом з цим, пп. 196.1.6 ПКУ передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції, зокрема з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Отже, якщо виходячи з першого розділу консультації, платіж нерезиденту підпадає під визначення роялті, то така виплата не є об’єктом оподаткування ПДВ. Те ж саме стосується і отримання коштів від ліцензіатів. Якщо є ліцензіати, фактично є кінцевими споживачами продукту, то отримані агентом кошти є об’єктом оподаткування ПДВ, як надання послуг.

У тому разі, якщо платіж нерезиденту під визначення роялті не потрапляє, то такий платіж є оплатою за надані послуги і потрібно зважати на місце надання таких послуг згідно з ст. 186 ПКУ. 

Прибуток на доходи нерезидента

За пп. 141.4.1 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 ПКУ. Для цілей п. 141.4 ПКУ такими доходами є, зокрема роялті (абз. "в" пп. 141.4.1 ПКУ).

Отже, якщо платіж нерезиденту класифікується як роялті, то резидент-агент при його виплаті має утримати податок з такого доходу за ставкою в розмірі 15 відсотків, за рахунок отримувача, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Якщо ж, платіж не підпадає під визначення роялті, і не визначено п. 141.4.1 ПКУ, зокрема дохід нерезидента у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, то з таких доходів нерезидентський податок не утримується.