Чи можливо здійснити взаємозалік на суму штрафних санкцій?

Згідно зі ст. 601 ЦКУ зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Разом з цим, відповідно до ст. 602 ЦКУ не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

4-1) за зобов’язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, для зарахування потрібно що б було виконано певні умови, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов’язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

В цьому випадку всі умови виконуються: вимоги є зустрічними (з однієї сторони оплати товару, а з іншої штрафних санкцій); однорідними (виражені у гривні) та строк їх виконання настав (згідно з договірними умовами покупець вже зобов’язаний сплатити за товар, а постачальник штрафні санкції).

При цьому, статті 601, 602 ЦКУ не містять застереження про неможливість зарахування вимоги, яка виникла із зобов’язання про забезпечення виконання інших зобов’язань (штрафу). Таке зобов’язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальних підставах.

Податок на прибуток

Як зазначено у пп. 134.1.1 ПКУ, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(с)БО або МФСЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Пунктом 140.5.11 ПКУ встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Отже, якщо штрафні санкції нараховуються на користь платника податку на прибуток, в тому числі і відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, коригувати фінрезультат до оподаткування не потрібно.

А тому у п. 2.2.3 додатку РІ збільшувати фінрезультат на розмір нарахованих штрафних санкцій не потрібно.

Такі штрафні санкції враховуються у складі витрат підприємства, з якого вони стягуються і відповідно впливають на фінрезультат до оподаткування без подальшого коригування. Підприємство – платник податку на прибуток, яке отримало цю штрафну санкцію, врахувало її у складі своїх доходів і відповідно, сплатило з неї податок на прибуток. Тому пп. 140.5.11 ПКУ і не вимагає коригувати фінрезультат на суму господарських санкцій, якщо їх отримувач – платник податку на прибуток.