Витрати на відрядження виробничого персоналу

Норми пп. 140.1.7 ПКУ передбачають віднесення витрат на відрядження фізосіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку на прибуток, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування зазначеним податком.

У наведеному в запитанні випадку витрати на відрядження є виробничими витратами, бо йдеться про відрядження загальновиробничого персоналу (їх можна виокремити з тієї підстави, що вони здійснюються у зв'язку з виробництвом послуг).

Відповідно до пп. «а» пп. 138.8.5 ПКУ, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць включаються до складу загальновиробничих витрат.

Згідно з п. 138.8 ПКУ, до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться, зокрема:

1) витрати, що прямо пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

2) загальновиробничі витрати.

Порядок розподілу загальновиробничих витрат на об'єкти витрат — собівартість конкретної продукції (товарів, робіт, послуг) — передбачено у пп. 11 та 16 П(С)БО 16 «Витрати».

Згідно з принципом відповідності доходів та витрат, передбаченим у п. 138.4 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, з урахуванням п. 137.1 та пп. 138.1.1 ПКУ, на нашу думку, витрати на відрядження виробничого персоналу мають бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у періоді, в якому буде визнано дохід від реалізації таких послуг у складі їх собівартості. Тобто такі витрати слід врахувати у періоді підписання акта чи іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує надання послуг.