Відповідно до ст. 34 КЗпП, простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. А за ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Отже, ці витрати є обов'язковими, і підприємство має їх понести.
Статтею 2 Закону №108/95 визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Відповідно до пп. 2.2.12 Iнструкції №5 оплата за невідпрацьований час, зокрема оплата простоїв не з вини працівника, включається до фонду додаткової заробітної плати. Пунктом 142.1 ПКУ, своєю чергою, прямо визначено, що до складу витрат платника податку на прибуток включаються нараховані виплати, зокрема на виплату додаткової заробітної плати. Отже, підприємство має право врахувати такі витрати у складі податкових на підставі вищезгаданого пункту.
Оскільки у запитанні йдеться саме про працівників, які зайняті у виробництві, то у звичайному режимі роботи їхня зарплата є складовою собівартості виробленої продукції. Згідно з п. 138.4 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. До складу такої собівартості відноситься зарплата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.2 ПКУ).
Проте оскільки витрати на оплату праці за час вимушеного простою підприємства прямо не можна віднести до конкретного об'єкта витрат, то їх відображення у складі собівартості продукції, яка буде вироблена після закінчення простою, суперечить ПКУ. Втім, ситуація із тим, як відображати витрати на оплату вимушеного простою, ПКУ чітко не визначена.
На думку Державної податкової служби України, яку наведено в «Єдиній базі податкових знань», такі витрати повинні враховуватися у складі інших витрат у тому періоді, в якому вони були здійснені (на підставі пп. 138.12.2 та п. 138.5 ПКУ). У декларації з податку на прибуток підприємства зазначені суми мають потрапити до рядка 06.4.39 додатка IВ.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись