ПДВ при списанні безнадійної кредиторської заборгованності

Відповідно до ст. 256 ЦКУ позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У разі якщо законом не встановлено спеціального строку давності (скороченого чи подовженого), вважається, що застосовується загальна позовна давність — три роки.

В розрізі бухгалтерського та податкового обліку, сплив строку давності є підставою для визнання заборгованості (в даному разі кредиторської) безнадійною. А тому має значення саме момент спливу строку давності. В контексті запитання, коли закінчився строк давності, слід з'ясувати низку обставин:

1) тривалість строку давності (у т. ч. чи не був встановлений законом подовжений строк за угодою сторін);

2) момент початку перебігу строку давності;

3) наявність чи відсутність обставин, що зупиняють чи переривають перебіг строку давності.

Зверніть увагу, строк давності можна перервати вчиненням дій, які свідчать про визнання боргу. Наприклад, якщо платник писав листа кредиторові з проханням відстрочити сплату боргу або підписав з кредитором акт звірки, що свідчить про визнання наявності боргу, то вчинення цих дій відповідно до ст. 264 ЦКУ перериває строк позовної давності, і відповідно такий боржник не має підстав для визнання такої кредиторської заборгованості безнадійною! 

У випадку, якщо листів та актів звірок між контрагентами не було, а факт поставки мав місце ще у вересні 2012 року, то дійсно така заборгованість може бути визначена як безнадійна.

Облікові нюанси в частині сумнівної та безнадійної заборгованості передбачені чинним законодавством тільки в розрізі податку на прибуток. ПДВ в цьому питанні не задіяно:  коригувати ПК з ПДВ або ж виписувати “на себе” ПН при списанні кредиторської заборнованості потреби немає, якщо товари, за якими виникла списана кредиторська заборгованість були використані в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності.