Покупець не підписав акт на послуги з розробки програмного продукту: за якою причиною провести коригування ПДВ?

За загальними умовами виконання зобов'язання, встановленими ст. 526 ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією зі сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у т. ч. обставин, які повністю залежать від волі однієї зі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 527 ЦКУ кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини (ч. 8 ст. 193 ГКУ). Тобто, акт, підписаний обома сторонами договору підтверджує, що виконавець виконав, а контрагент прийняв виконання зобов'язання з його сторони частково або в повному обсязі.

Також слід зазначити, що згідно зі ст. 1112 ЦКУ за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996. 

Виходячи з норм абз. 5 та 11 ст. 1 та ч. 1 ст. 9 Закон про бухоблік операція з постачання-придбання (отримання) послуг (будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні) є господарською операцією. 

Підставою для відображення господарської операції в облікових регістрах обох сторін договору є первинний документ (наприклад, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання послуги).

Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції (лист Мінфіну від 18.06.2014 р. №31-11410-07-27/1532).

Якщо правилами документообігу підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання облікових регістрів бухобліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до облікових регістрів бухобліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг (абз. 2 п. 2.6 Положення №88).

Господарські операції, наведені у внутрішньому первинному документі (акті), оцінюються в порядку, визначеному НП(С)БО або МСФЗ.

ДФС в ІПК від 31.07.2017 р. №1435/6/99-99-14-02-02-15/ІПК повідомляє, що норми пп. «а» і «б» п. 185.1; пп. «а» і «б» п. 187.1; абзаців перших пп. 201.1, 201.7 та 201.10 ПКУ, а також пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1-2 п. 198.3 та абз. 3 п. 198.6; абз. 2-3 п. 201.10 ПКУ свідчать, що податкова накладна буде підставою для нарахування сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту, за умови якщо:

• мала місце господарська операція з постачання товарів/послуг (операція повинна бути реальною);
• ПН складена саме тією особою, яка здійснила постачання товарів/послуг.

У ситуації, що розглядається, відмова покупця під підписання акту на послуги з розробки програмного продукту має бути оформлена документально (у письмовому або електронному вигляді) з обов'язковим обґрунтуванням причин відмови (зазначення недоліків, зауважень, заперечень тощо).

Лише після отримання такого документу виконавець має право скласти розрахунок коригування до ПН. Це випливає з норм п. 192.1 ПКУ, в якому, зокрема, зазначено: якщо після постачання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі, складеного РК до ПН в порядку, встановленому для ПН, та зареєстрованому в ЄРПН.

Про особливості складання РК до ПН, що видаються покупцям – платникам ПДВ ДФС повідомила у листі від 22.06.2018 р. №18983/7/99-99-15-03-02-17.

РК до ПН, яка була складена на дату отримання коштів/постачання товарів, складається постачальником (продавцем) на дату такого повернення.

За загальними правилами РК заповнюється виключно у разі, якщо товар або кошти (залишок товару або коштів) повертаються у повному обсязі, зазначеному у відповідних рядках ПН (з урахуванням наявності фактів коригування, які мали місце раніше), тобто, коли в результаті проведення такого коригування підсумкові показники ПН дорівнюватимуть нулю. В РК вказується причина коригування «Повернення товару або авансових платежів».

Особливості складання РК у випадку повного повернення суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів або повернення залишку суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів наведені в пп. 1.2 п.1 розд. І листа ДФС від 22.06.2018 р. №18983/7/99-99-15-03-02-17.