Які дію повинні обов'язково виконуватися платником ПДВ?

Розглядати усі обов'язки платника ПДВ докладно тут немає потреби: цьому присвячений цілий розділ ПКУ (V розділ), а також підрозділ 2 розділу XX ПКУ. Тож нагадаємо найголовніші з них.

Операції, які є об'єктом оподаткування ПДВ, визначені ст. 185 ПКУ, а саме:

• постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
• постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ;
• ввезення товарів на митну територію України;
• вивезення товарів за межі митної території України;
• постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Операції, які не зазначені в цьому переліку (зокрема, послуги, місце постачання яких розташовано за кордоном України), не є об'єктом оподаткування. Також перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, визначений ст. 196 ПКУ. А перелік операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ, визначений ст. 197 ПКУ і окремими положеннями підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

Відповідно, коли платник ПДВ здійснює операції, які є об'єктом оподаткування ПДВ, в нього може виникнути податкове зобов'язання з ПДВ. Таке податкове зобов'язання визначається як добуток бази оподаткування (вона визначається згідно із ст. 188 — 192 ПКУ) і ставки податку (ст. 193 ПКУ).

На сьогодні передбачені три розміру ставки ПДВ:

• 20% (це основна ставка)
• 0% (застосовується до операцій, визначених ст. 195 ПКУ)
• 7% (застосовується до операцій, визначених підпунктом «в» пункту 193.1 ПКУ).

Дата виникнення податкового зобов'язання з ПДВ визначається згідно ст. 189 ПКУ.

На цю дату продавець (постачальник) товарів/послуг в межах України має скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну (п. 201.1 ПКУ). Така ж податкова накладна складається і на операції з експорту товарів.

Податкова накладна — це документ, форма і порядок складання якого встановлені ст. 201 ПКУ та Порядком №1307. Правила реєстрації податкової накладної встановлені також Порядком №1246.

Податкова накладна, з одного боку, підтверджує визнане продавцем (постачальником) податкове зобов'язання з ПДВ. З іншого боку, вона підтверджує покупцю право на податковий кредит — суму ПДВ, яку він сплатив при придбанні товарів/послуг, яка зменшує його суму ПДВ до сплати в бюджет.

Сума такого податку, що підлягає сплаті, визначається платником ПДВ самостійно в декларації з ПДВ (як різниця між податковим зобов'язанням і податковим кредитом), а у випадку імпорту — в митній декларації.

Звісно, така різниця між податковим зобов'язанням і податковим кредитом може бути не лише додатна, а й від'ємна. В останньому випадку, відповідно до ст. 200 ПКУ, платник має право погасити суму наявного податкового боргу або отримати бюджетне відшкодування. Свої побажання щодо напрямку використання суми від'ємного значення ПДВ платник наводить у декларації з ПДВ за звітний період (місяць або квартал), у якому воно було задекларовано.

Це загальні правила, а далі ми розглянемо найцікавіші з них, або ті, в яких недавно відбулися або незабаром відбудуться суттєві зміни.