Оподаткування виплат працівникам за договором довгострокового страхування життя

ПДФО, ВЗ

Відповідно до пп. 14.1.52 ПКУ договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.

Оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя, регулюється п. 170.8 ПКУ.

Відповідно до пп. 170.8.1 ПКУ податковим агентом платника податку - отримувача виплати, довічної пенсії чи викупної суми є страховик-резидент, який нараховує страхову виплату чи викупну суму за договором недержавного пенсійного забезпечення або довгострокового страхування життя.

Відповідно до п. «а» пп. 170.8.2 ПКУ податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, встановленою п. 167.1 ПКУ (тобто, 18%), з 60 % суми одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору.

Якщо вигодонабувач є страхувальником за договором, оподаткуванню підлягає величина перевищення страхової виплати над сумою внесених страхових платежів за правилами оподаткування доходів від розміщення коштів на депозитних рахунках.

З наведеного бачимо такі висновки.

Податковим агентом при здійсненні страхової виплати є страховик, тобто, страхова компанія. Тобто, страховик має робити страхову виплату безпосередньо фізособам (працівникам) – застрахованим особам (вигодонабувачам). І саме страховик, як податковий агент, має утримати ПДФО (18%) і ВЗ (1,5%) з 60% страхової виплати, а не всієї суми виплати. В додатку 4ДФ страховик відображає такі виплати з ознакою доходу «121».

Але в розглядуваній ситуації страховик перераховує кошти підприємству (страхувальнику). Тобто, вигодонабувачем з точки зору страховика є підприємство, а не працівники. В пп. 14.1.52 ПКУ зазначено, що роботодавець не може бути вигодонабувачем за договорами довгострокового страхування життя.

Робимо висновок, що якщо страхову виплату від страхувальника отримує підприємство (страховик), а потім робить цю виплату власним працівникам, на таку виплату не можуть поширюватися норми п. 170.8 ПКУ .

Це, на наш погляд, означає, що зазначені виплати своїм працівникам підприємству доведеться оподатковувати як інші доходи, згідно з пп. 164.2.20 ПКУ. Тобто, утримувати ПДФО (18%) і ВЗ (1,5%) з усієї суми виплати. А на руки працівникам робити виплату за мінусом утриманих податків. Податки підлягають перерахуванню до бюджету. В додатку 4ДФ така виплата відображається з ознакою доходу «127».

Такий самий висновок читаємо в ІПК ДФСУ від 23.06.2017 р. №811/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Але оскільки прямо в ПКУ такий висновок не наведено, для уникнення непорозумінь з податковою підприємство може отримати індивідуальну податкову консультацію.

Чи потрібно нараховувати ЄСВ?

На наш погляд, таку виплату можна класифікувати, як виплату соціального характеру в грошовій формі, а така виплата згідно з пп. 2.3.4 Інструкції №5 включається до складу фонду оплати праці, а, отже, на неї в загальному порядку нараховується ЄСВ. 

Тобто, ЄСВ нараховується в розмірі 22% від суми виплати працівникам.

Виключення з п. 3.5 Інструкції №5 на цю ситуацію не поширюються.