Автомобіль, придбаний за довіреністю, належить довірителю

Продаж авто за довіреністю — відомий вітчизняний спосіб своєрідної економії на витратах зі зняття/взяття автомобіля на облік у ДАI. Причому спосіб є настільки відомим, що практика сформувала цілу низку своєрідних правил поведінки, яких дотримуються продавці-довірителі та покупці-повірені, які взяли участь у такій угоді.

Незважаючи на те, що інспектори ДАI вже тривалий час не перевіряють наявність у водія довіреності, якщо автомобіль зареєстровано не на його ім'я (для керування авто достатньо свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу — техпаспорта), у населення залишилося чимало автомобілів, придбаних у такий спосіб — за довіреністю.

Проте, з юридичного погляду, в такому випадку автомобіль залишається у власності довірителя. Довіритель при цьому має право розпоряджатися своїм майном (продати, подарувати, заповідати тощо). У разі смерті довірителя довіреність припиняється, і з відкриттям спадщини право на неї виникає у спадкоємців. Саме тому довіреність замість договору купівлі-продажу підходить лише для короткострокового володіння автомобілем з наміром у подальшому його реально продати.

Оскільки юридично власником авто залишається особа, зазначена у свідоцтві про реєстрацію (у довіреності вона є довірителем), то саме вона відповідно до ст. 761 ЦКУ має право на передачу майна в оренду. Повірений може передавати майно в оренду лише у випадку, якщо таке його право передбачено довіреністю. Згідно ж з част. 1 ст. 1000 ЦКУ, правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Отже, договір оренди у цьому випадку укладається між орендодавцем (власником авто, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію ТЗ), від імені якого виступає повірений, і підприємством-орендарем.

Якщо власником є фізична особа (як і зазначено у запитанні), то, відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦКУ, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Ну і, звичайно, отримувати дохід за орендоване авто повинен власник-орендодавець. Якщо довіреність не передбачає права повіреного на одержання плати за користування майном (на випадок укладення договору оренди) та не надає йому права вчиняти інші юридично значущі дії щодо авто, то його право на одержання від імені власника орендної плати слід прописати у договорі оренди.

Оскільки дохід виплачується орендодавцеві, то у разі якщо такий орендодавець є фізособою, підприємство виступає щодо виплачуваного доходу податковим агентом з ПДФО і зобов'язане здійснити його утримання у джерело виплати та перерахування до бюджету у визначені строки. При поданні форми №1ДФ як одержувач доходу зазначається власник-орендодавець. Сума доходу відображається за кодом 106.

Оскільки в описаній ситуації власник може і не знати про те, що повірений здає авто в оренду й одержує від його імені доходи, то повіреному може бути доцільно рекомендувати повідомити про це власника — на випадок якщо останньому знадобиться довідка про доходи, у т. ч. і для подання ним декларації про доходи та/або податкової декларації після закінчення фінансового року.