Чи утримувати ПДФО та ВЗ з гарантійного платежа?

Гарантійний платіж – це платіж, що забезпечує (гарантує) виконання зобов’язань за договором (ст. 546 і 560 ЦКУ). Зокрема, під час укладання договору оренди гарантійний платіж може мати ознаки завдатку (ст. 570 ЦКУ) або застави (ст. 572 ЦКУ).

Згідно зі ст. 570 ЦКУ, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

З аналізу ст. 572 ЦКУ випливає, що предмет застави переходить у власність заставодержателя тільки у випадку невиконання зобов’язань заставодавцем. Тобто на момент виникнення застави дохід у заставодержателя не виникає й, відповідно, податки утримувати не потрібно.

У наведеній ситуації гарантійний платіж буде врахований як оплата останнього місяця оренди. Отже, він має ознаки завдатку. Тобто, по суті, це передоплата за послуги (у даному випадку – оренду), що будуть надані у майбутньому.

Відповідно до пп. 164.2.4 ПКУ, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пп. 170.1 ПКУ, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. 

Отже, у наведеній ситуації з суми гарантійного платежу має утримуватись ПДФО та ВЗ в загальному порядку (тобто так само, як і з орендної плати).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (пп. 168.1.2 ПКУ).

Таким чином, при здійсненні доплати суми гарантійного платежу підприємство має з нарахованої суми утримати ПДФО (18%) та ВЗ (5%), а решту сплатити орендодавцеві.

Висновок:  У наведеній ситуації гарантійний платіж буде врахований як оплата останнього місяця оренди, отже, він є передоплатою за послуги оренди. Тому при сплаті (чи доплаті) такого платежу з нарахованої суми слід утримати ПДФО (18%) та ВЗ (5%).