Екологічний податок за списані шини й акумулятори

1. Рохглянемо точку зору податкової служби

Дивимося ЗІР, (117.01): «Чи є платником екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах СГ, який здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо)?».

ДПС відповідає, що суб’єкт господарювання є платником екологічного податку за розміщення відходів, оскільки здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, то у нього виникають податкові зобов’язання з екологічного податку за розміщення відходів.

Свій висновок ДПС базує на пп. 240.1.3 ПКУ, де сказано, що підставою для визначення суб’єкта господарювання платником екологічного податку є здійснення таким суб’єктом розміщення відходів власного виробництва або відходів, отриманих в рамках виконання договорів про розміщення відходів.

Дивимося тепер інший ЗІР, (117.04): «За який податковий (звітний) період вперше подається податкова декларація екологічного податку СГ, який здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) у разі наявності або відсутності відповідного дозволу на розміщення таких відходів?».

ДПС пише, що за календарний квартал, в якому було вперше здійснено тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), які не взяті на облік у встановленому порядку як вторинна сировина, незалежно від наявності відповідного дозволу на розміщення відходів.

2. Наведемо нашу думку щодо даного питання

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, які, серед іншого, під час провадження діяльності на території України здійснюють розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) (див. пп. 240.1.3 ПКУ).

А згідно з пп. 14.1.223 ПКУ розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Тобто, під розміщенням відходів розуміється постійне (остаточне) розміщення відходів на спеціальних звалищах, полігонах, на які отримано дозвіл.

А тимчасове розміщення відходів на території підприємства не є тим розміщенням відходів, за яке суб’єкт господарювання стає платником екологічного податку.

Тому, на наш погляд, в розглядуваній ситуації підприємство не є платником екологічного податку. Але з консультацій податкової служби випливає інший висновок. Тому ті підприємства, які не бажають зайвих суперечок з податковою службою, можуть сплачувати екологічний податок з тимчасового розміщення на власній території шин, акумуляторів тощо.

З'ясуємо, як самостійно розрахувати екологічний податок

Розрахунок суми податку здійснюється за формулою, наведеною в п. 249.6 ПКУ:

Ставки податку наведено в ст. 246 ПКУ. Ставки залежать від класу небезпеки і рівня небезпечності відходів. 

В ПКУ та інших нормативних документах з питань оподаткування не зазначено клас небезпеки і рівень небезпечності відпрацьованих шин і акумуляторів. Тому з приводу цього питання слід звернутися до спеціалізованих організацій.

Щодо відпрацьованих шин та акумуляторів, які залишаються на СТО після заміни

Такі шини і акумулятори не розміщуються на території підприємства. Тому за них екологічний податок не справляється.  Окрім того, такі шини і акумулятори не є для підприємства активами, тому на балансі вони не відображаються.  Якщо ж такі шини і акумулятори до моменту заміни обліковувалися на балансі підприємства, в момент заміни їх слід списати з балансу.