Чи можна не платити податок з доходів нерезидента, якщо щодо нього є переплата?

Відповідно до абз. 1 пп. 141.4.2 ПКУ резиденти, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом, утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 ПКУ, за ставкою в розмірі 15% (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3-14-1.4.5 та 141.4.11 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів.

Тобто виплачуємо дохід - утримуємо податок. Дана норма ПКУ не містить додаткових варіацій у застосуванні, окрім розміру ставок. 

У зв’язку з цим податківці щодо врахування переплати з податку з доходів нерезидента висловилися достатньо фіскально:

1. Платник податку - резидент, який повторно сплачує нерезиденту доходи у зв'язку з відхиленням банком-кореспондентом платіжного доручення при першому перерахуванні нерезиденту таких доходів, має утримати податок на доходи нерезидента під час їх повторного перерахування (ІПК від 26.11.2018 р. №4934/ІПК/28-10-27-01-11);
2. Платник податку, який виплачує нерезиденту – юридичній особі доходи з джерелом їх походження з України, незалежно від наявності переплати з податку на прибуток підприємств, зобов’язаний під час кожної виплати доходу нерезиденту утримувати та сплачувати до бюджету податок з таких доходів (БЗ ЗІР (102.16): «Чи утримується та сплачується до бюджету податок з доходу нерезидента під час виплати нерезиденту – ЮО доходу з джерелом його походження з України за наявності переплати з цього податку?»).

Враховуюче зазначене вище, незалежно від того, чи є у підприємства переплата, чи ні, сплатити податок потрібно буде повторно.

Але на думку автора, такий підхід не може бути настільки категоричним, адже за відсутності прямої норми в ПКУ ми можемо скористатися загальнимпідходом до справляння податкового зобов’язання.

Тож давайте розбиратися:

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи (пп. 14.1.39 ПКУ).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством  та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПКУ та/або МКУ (пп. 14.1.156 ПКУ).

В свою чергу, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань є будь-які власні кошти, у тому числі суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пп. 87.1 ПКУ).

Надміру сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115 ПКУ).

З наведеного можна зробити висновок, що надміру сплачені грошові зобов’язання з податку з доходів нерезидента ДПС ідентифікує після подачі декларації з податку на прибуток. Але для підприємства така переплата вже є фактом,наприклад, як ПДФО із зарплати. Порядок справляння для цих податків однаковий, хоча мета різна. ПДФО – є обов’язковим і його мета саме оподаткувати доходи. А от податок з доходів нерезидента є певним важелем впливу на нерезидента, метою якого є залучення коштів як інвестицій, щоб нерезидент «хотів більше вкладатися» в економіку України. І такий вид доходу оподатковується лише при виплаті, на відміну від ПДФО, що сплачується відносно події, яка настала раніше, зокрема виплата доходу або сплив відповідного строку після нарахування доходу.

Тож по суті переплатою ми можемо скористатися у двох випадках:

• після подачі декларації, коли її буде ідентифіковано в картці платника податків. Але це вже для наступної оплати;
• після фактичної перевірки ДПС, якщо декларація ще не подана.

Такий підхід відповідає  положенням ПКУ. Однак, думка податківців наразі інша, тому в цьому випадку підприємство може скористатися більш безпечними підходами:

• якщо часу вже немає, то сплатити повторно податок, а потім скористатися правом на повернення переплати;
• якщо час є – повернути переплату і сплатити повторно з урахуванням курсової різниці.

Податківці наголошують, що у разі здійснення виплати доходу нерезиденту без утримання та внесення до бюджету податку з такого доходу, або перерахування податку з доходів нерезидента до бюджету не в повному обсязі, до платника податку застосовується штраф, передбачений ст. 125-1 ПКУ.

Проте, фактично податок нараховано, утримано та сплачено. При повторному перерахуванні нерезидент отримає суму коштів за вирахуванням даного податку. Тож на думку автора, це питання потребує додаткових роз’яснень ДПС.

Звертаємо увагу, що у консультації не проводиться аналогія з авансом з податку на прибуток. Хоча дивлячись на консультацію ДПС з цього приводу наведену у нашій новині, бачимо, що податок з доходів нерезидента було ідентифіковано саме з авансом. На думку автора,їх природа різна, зокрема, податок з доходів нерезидента передбачає нарахування та сплату, а от аванс з податку на прибуток передбачає тількисплату.