У резидента України (компанії "У") є зобов’язання перед кредитором (компанією "Л") - нерезидентом України з виплати кредиту і процентів на кредит. Проте внаслідок переведення боргу сума кредиту і відсотків буде сплачена іншому нерезиденту – компанії "П".
Проценти, що сплачуються на користь нерезидента, віднесено до доходів, з яких утримується податок на репатріацію, якщо вони виплачуються нерезиденту і джерело їх походження - Україна (див. пп. «а» пп. 141.4.1 ПКУ).
Таким чином, при виплаті процентів новому нерезиденту (Польща) потрібно утримувати податок на репатріацію у розмірі 15% від суми процентів за їх рахунок, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати (пп. 141.4.2 ПКУ).
Оскільки в ситуації, яку ми розглядаємо, проценти виплачуватимуть на користь нового кредитора нерезидента, який є резидентом Польщі, потрібно дивитися наявність міжнародного договору між Україною і Польщею.
Таким договором є Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень.
В п. 1 ст. 11 Конвенції зазначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.
Але в п. 2 ст. 11 Конвенції уточнюється, що такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно, до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.
З наведеного випливає, що оскільки в Україні передбачено утримання податку на репатріацію, то цей податок таки повинен утримуватися, але в розмірі не більше 10%, за умови, що нерезидент має фактичне право на ці проценти. Тобто, з огляду на ст. 103 ПКУ, такий нерезидент повинен бути бенефіціарним отримувачем. Окрім того, такий бенефіціарний отримувач повинен надати резиденту України (підприємству "У") відповідну довідку (див. пп. 103.4 – пп. 103.6 ПКУ). Детальніше про застосування цього правила читайте тут та тут.
Щоправда, в п. 7 ст. 11 Конвенції зазначено, що положення цієї статті не застосовується, якщо головною метою або однією із головних цілей будь-якої особи, що має відношення до створення або передачі боргового зобов'язання, щодо якого сплачується процент, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.
Тобто, якщо борг уступався з метою отримання податкової переваги внаслідок сплати податку на репатріацію в меншому розмірі, то застосувати зменшену ставку податку не можна. Податок на репатріацію доведеться утримувати в повному розмірі – 15%.
Таким чином, рекомендуємо в розглядуваній ситуації з’ясувати мету операції, чи здійснювалася вона з метою отримання податкової переваги, чи з іншою метою. І вже залежно від мети оподатковувати або за ставкою 10%, або 15%.
До речі, із суми сплаченого тіла кредиту податок на репатріацію не утримується.
***
Читайте також:
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити