Оренда мобільного додатку у нерезидента: які податкові наслідки?

Бухгалтерський облік

Оренда – це коли майно отримується у володіння та користування (див. ст. 759 ЦКУ). Тобто, оренда матиме місце, якщо додаток буде завантажено резидентом на свої ресурси, звідки додаток надаватиметься клієнтам.

В даній ситуації додаток резидентом не отримується, тому незалежно від того, як названо відповідний договір користування додатком, по суті такий договір не є орендним. Щодо бухобліку це означає, що отримане право на завантаження додатку не відображається резидентом на позабалансовому субрахунку 01, як це передбачено для оренди.

Оскільки за надання права клієнтам скачувати додаток підприємство щомісячно сплачує плату, яка договором названа орендною платою, хоча по суті є роялті, така плата відображається в обліку за правилами п. 7 НП(С)БО 16:

• витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;
• витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

В даній ситуації витрати неможливо прямо пов’язати з доходом, адже клієнти користуються додатком і окремо за його користування не сплачують. Тому плата кожного місяця відноситься на витрати.

Користуючись додатком, клієнти замовляють послуги у підприємства. Тобто, використання додатку пов’язано із збутом продукції. А тому щомісячна плата відноситься підприємством до витрат на збут.

Податкове визначення роялті

Відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, включаючи комп’ютерні програми. Таким чином, в даній ситуації з точки зору оподаткування підприємство сплачує нерезиденту не орендну плату, а роялті, незалежно від того, як ці платежі називають у договорі. Тому при оподаткуванню ПДВ, податком на прибуток виходимо з того, що підприємство сплачує роялті.

ПДВ

Відповідно до пп. 196.1.6 ПКУ, операції виплати роялті у грошовій формі не є об’єктом оподаткування. Тому питання сплати ПДВ не виникає.

Податок на прибуток

Сума роялті зменшує фінрезультат до оподаткування, який є основною для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток (пп. 134.1.1 ПКУ). Якщо підприємство коригує фінрезультат на податкові різниці, варто звернути увагу на такі різниці:

1) «Амортизаційна» різниця ст. 138 ПКУ

В пп. 138.3.4 ПКУ зазначено, що права на різноманітні нематеріальні активи амортизуються, крім тих, за які сплачується роялті. Отже, зазначені права в податковому обліку не амортизуються.

2) Податкова різниця за пп. 140.5.6 і за пп. 140.5.7 ПКУ

Про особливості застосування цих різниць ми писали тут, тут, тут, та тут.

Податок на репатріацію

При перерахуванні нерезиденту роялті за загальним правилом потрібно утримувати податок на репатріацію (п. «в» пп. 141.4.1 ПКУ). Податок утримують за ставкою 15% з суми роялті за їх рахунок і перераховують до бюджету під час виплати доходу нерезиденту (пп. 141.4.2 ПКУ).

Особливості розрахунку і сплати податку на репатріацію ми розглядали тут.

Але цей податок можна не утримувати, якщо є відповідний міжнародний договір між Україною і країною нерезидента про уникнення подвійного оподаткування, який передбачає інший порядок оподаткування і нерезидент є бенефіціарним отримувачем доходу й надав резиденту довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Детальніше про застосування цього правила читайте тут і тут.

 ***

Читайте також:

• Аналітика від Дт-Кт: податковий та бухгалтерський облік роялті
• Як застосовувати податкову різницю за пп. 140.5.6 ПКУ?
• Коригування фінрезультату до оподаткування на різниці за пп. 140.5.6 та 140.5.7 ПКУ
• Роялті на користь нерезидентів: як оподатковувати?
• Податок на репатріацію: розрахунки
• Податок на репатріацію: застосування конвенцій
• Підтвердження статусу нерезидента