Які податкові наслідки отримання рухомого майна за договором позички?

Раніше ми уже розповідали про облік операцій за договорами позички (ось тут) та відмінність договору позички від договору оренду (тут). Тому зараз нагадаємо лише основні ознаки договору позички:

1) Об’єктом позички може бути лише річ. Грошові кошти не можуть виступати об’єктом позички.

2) За договором позички річ передається лише у користування (право власності залишається у позичкодавця).

3) Поверненню підлягає саме та річ, яку надано за договором позички (не допускається повернення іншої речі такого ж роду і якості або грошової суми коштів).

Як зазначають податківці, невідповідність договору позички цим ознакам призводить до того, що такий правочин може бути визнано недійсним або удаваним. Отже, договір позички у разі недотримання відповідних вимог може бути визнано як договір позики або оренди з відповідними податковими наслідками.

Такими наслідками може бути нарахування ПДВ при передачі майна (якщо будуть ознаки договору позики) або визнання такої операції як безоплатні послуги з оренди (якщо будуть ознаки договору оренди).

Зверніть увагу: договір позички вважається безоплатним, якщо сторони домовилися про це або якщо це випливає з суті їх відносин. Тож для уникнення подвійного трактування умов договору, слід обов’язково зазначити, що користування річчю є безоплатним.

До договору позички застосовуються загальні положення про найм (оренду). Тому до договору позички рухомого майна застосовуються такі вимоги:

• такий договір укладається тільки у письмовій формі (нагадаємо, що договір позички між юрособами, а також між юридичною та фізичною особою і так укладається лише у письмовій формі).
• договір позички рухомого майна між юридичними особами не підлягає нотаріальному посвідченню.

Амортизація майна, яке надано у позичку

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п. 23 П(С)БО 7 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Отже, у разі, якщо підприємство вирішує передати майно у позичку, то фактично таке майно починає використовуватися (експлуатуватися). Таким чином, підприємство як власник такого майна вводить його в експлуатацію і нараховує амортизацію за правилами бухобліку.

А ось у податковому обліку ситуація інакша. Зокрема, відповідно до пп. 14.1.138 ПКУ основні засоби  – це матеріальні активи, що призначаються підприємством для використання в його госпдіяльності, вартість яких перевищує 6000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Своєю чергою, господарська діяльність підприємства – це його діяльність, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться ним самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ).

Зважаючи на умови запитання, підприємство надає ОЗ у позичку (безоплатне користування), відповідно отримання доходу не відбувається. Отже, такі ОЗ не підпадають під визначення основних засобів згідно з ПКУ.

Таким чином, якщо державне підприємство є платником податку на прибуток та  застосовує податкові різниці, то у разі нарахування амортизації таких ОЗ у додатку РІ у рядку 1.1.1 здійснюється збільшення ФР на суму нарахованої амортизації за правилами бухобліку (п. 138.1 ПКУ), своєю чергою, у рядку 1.2.1 фінансовий результат на відповідну суму зменшуватися не буде, оскільки на такі ОЗ за правилами ПКУ амортизація не нараховується.

Детальніше про податкові різниці, які пов’язані з використанням невиробничих ОЗ, читайте тут>>

Податкові зобов’язання з ПДВ

Пунктом 185.1 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Згідно зі ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Відповідно за договором позички всі майнові права на об’єкт позички залишаються у позичкодавця, а отже, така операція не підпадає під визначення постачання товарів, яке наведено у п. 14.1.191 ПКУ. Не підпадає така операція й під визначення постачання послуг (п. 14.1.185 ПКУ).

Таким чином, операція з позички ОЗ в даному випадку не призведе до наслідків з ПДВ.

Єдиний ризик нарахування ПДВ може виникнути в частині безоплатного надання послуг з користування річчю. Справа в тому, що по суті договір позички та оренди є дуже схожими (окрім того, що договір позички за замовчуванням є безоплатним) і тому така операція може бути трактована податківцями як операція з надання послуг з користування річчю, а отже, вони можуть наполягати на нарахуванні ПЗ з ПДВ за п. 185.1 ПКУ у сумі не менше за справедливу ціну користування такими послугами.

Проте наразі поки ще податківці такої позиції не висловлювали. Підприємство може звернутися до податківців для отримання ІПК з цього питання, проте в такому разі доведеться слідувати саме за нею.