Оренда комп’ютерної програми у фізособи-нерезидента

Право на використання комп'ютерної програми надається шляхом надання спеціального дозволу (ліцензії). Таким чином, фактично укладається не договір оренди, а ліцензійний договір.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання комп'ютерної програми (конкретні права, що надаються за договором, способи використання, територія та строк, на який надаються права тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання, а також інші умови, що їх сторони вважають за доцільне включити до договору (ч. 3 ст. 1109 ЦКУ).

Наявність ліцензійного договору та встановлена плата за використання програми можуть означати, що такі платежі є роялті. Чи підпадає з метою оподаткування той чи інший платіж за використання комп'ютерної програми під визначення роялті, можливо визначити на підставі аналізу умов договору.

В бухобліку визначення терміна «роялті» наведено у п. 4 П(С)БО 15. Це платіж за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом. Це означає, що у бухобліку термін «роялті» окреслює всі платежі за використання об'єкта права інтелектуальної власності. В бухобліку такі нарахування відносять на витрати у періоді їх виникнення (виключення, якщо такі платежі є складовою собівартості продукції).

Приймання об'єкту нематеріального активу здійснюється на підставі акта приймання-передачі. А далі такий об’єкт в обліку підприємства обліковується на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи", зокрема, на цьому рахунку обліковуються активи отримані у користування, за користування яких сплачується роялті.

Підпункт 14.1.225 ПКУ зазначає, які платежі вважаються роялті, а також за яких умов такий платіж не є такою винагородою. Зокрема, плата за використання комп’ютерної програми як кінцевий споживач в податковому обліку не вважається роялті. А ось якщо ліцензійним договором не обмежено кількість копіювань такої програми і використанням в господарській діяльності буде продаж таких копій із правом користування такою програмою, винагорода, яку отримуватиме власник програми, в податковому обліку вважатиметься роялті. 

Якщо платіж за використання програмного забезпечення буде вважатись в податковому обліку роялті і платник податку на прибуток визначає об’єкт оподаткування шляхом коригування на різниці, потрібно звернути увагу на коригування за пп. 140.5.5 та пп. 140.5.6 ПКУ та лист ДФСУ від 27.01.2016 р. №1555/6/99-99-19-02-02-15.

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами-фізособами визначено п. 170.10 ПКУ. Відповідно до пп. 170.10.3 ПКУ, якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом — юридичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів.

Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку ПДФО, що буде застосована до таких доходів. Ставка ПДФО становить 18% (пп. 167.5.1 ПКУ).

Крім того, фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні є платником військового збору (пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 ПКУ).  Ставка збору становить 1,5%.

Зауважимо, що ставки ПДФО та військового збору будуть однаковими, як у випадку сплати пасивних доходів у вигляді роялті (роялті згідно з пп. 167.5.3 ПКУ відносяться до пасивних доходів) так і у випадку використання ПЗ, якщо такий платіж відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ до роялті не відноситься.

Але якщо така фізособа бажатиме уникнути подвійного оподаткування і застосувати норми ст. 103 ПКУ, радимо почитати роз’яснення податківців тут. Хоча воно і стосується оподаткування доходів нерезидентів-юросіб, правила застосування норм ст. 103 ПКУ в ньому розглядаються досить докладно.