Користування майном працівників та засновників: особливості договірних відносин та оподаткування

Договірні відносини

Спочатку потрібно визначитись із відмінностями ознак за договорами позики, позички та оренди:

1) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ). Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦКУ річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною;

2) за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст. 827 ЦКУ). Договір позички від договору позики відрізняється тим, що предметом може бути лише індивідуально визначене майно;

3) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦКУ). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Договір позички від договору оренди відрізняється своєю безоплатністю. Якщо відносини передбачають оплатне користування, це звичайний договір оренди.

Що стосується сторін договору, то за всіма зазначеними вище договорами сторонами договору можуть виступати як фізичні так і юридичні особи. Проте, ч. 2 ст. 829 ЦКУ висуває обмеження щодо сторони — позичальника за договором позички. Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю. А от заборон засновнику бути позикодавцем не має, як і не має заборон, якщо засновник є нерезидентом.

Облік отриманого у безоплатне користування майна

У користувача облік речі, отриманої для користування (у позику, позичку або оренду) в бухобліку відображається поза балансом. По аналогії з предметом договору оренди можна використати забалансовий рахунок 01 при отриманні активів у вигляді основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів. Факт передачі речі потрібно оформити актом приймання/передачі. Проте амортизація на такі активи не нараховується, адже підприємство не отримало об’єкт амортизації.

Що стосується понесених витрат, зокрема на ремонт, підтримання речей у робочому стані таких заборон не має. Якщо користувач поніс витрати на поліпшення отриманого об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що привели до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, то знову ж таки за аналогією з договором оренди і п. 8 П(С)БО 14 ці витрати відображаються користувачем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів та обліковуються на субрахунку 117. Фактично всі витрати на такий ремонт, дообладнання капіталізуються на рахунку 15. І далі така вартість підлягає амортизації. Більш детальніше про це тут. 

Витрати на поточний ремонт, обслуговування (для підтримання об’єкта в робочому стані) відносять до витрат звітного періоду. 

Оподаткування орендної плати 

Якщо підприємство за користування майном буде сплачувати орендні платежі і орендодавцем є фізособа, у цьому випадку утримується ПДФО та військовий збір. Детальніше про це тут.

Якщо орендодавцем буде нерезидент, то потрібно діяти за нормою пп. 170.10.1 ПКУ.  Так, доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV ПКУ для нерезидентів). 

Пп. 170.10.3 ПКУ передбачено, що у разі, якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом-юрособою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. 

Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів. Зі суми орендної плати, яка виплачується фізособі-засновнику, утримуються лише ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%, а ЄСВ не нараховується. Відносини, що виникають під час укладення договору оренди, не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг, відповідно до Закону про ЄСВ.

Також з цього приводу є роз’яснення ДФС від 21.01.2016 р. №255/М/26-15-12-03-12.