Чи сплачувати МПЗ за договором сервітуту?

Мінімальне податкове зобов’язання  - мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням (див. пп. 14.1.114-2 ПКУ).

Сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (див. пп. 14.1.233 ПКУ, ст. 22 ЗКУ)

Водночас, несільськогосподарські угіддя — це господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесених до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільгосппродукції, землі тимчасової консервації тощо (див. пп. 14.1.123 ПКУ).

Отже, МПЗ визначаємо щодо земельних ділянок, які належить до ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ чи перелогів.

Платниками МПЗ є власники та/або користувачі на правах: оренди, суборенди, емфітевзису, постійного користування.

Своєю чергою:

• оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (див. ст. 1 Закону про оренду землі);
• суборенда - це договір про передачу орендарем орендованого ним об’єкта в оренду (володіння та користування) третій стороні (див. п. 4 П(С)БО 14, ст. 774 ЦКУ);
• емфітевзис - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (див. ст. 395 ЦКУ);
• право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (див. ст. 92 ЗКУ).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (див. ст. 98 ЗКУ).

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

в-1) право на будівництво та розміщення об’єктів нафтогазовидобування;

в-2) право на розміщення об’єктів трубопровідного транспорту;

в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об’єктів, пов’язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені ст. 98 ЗКУ;

в-4) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

ж-1) право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків;

ж-2) право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій;

ж-3) право розміщення (без здійснення капітального будівництва) об’єктів рекреаційної інфраструктури, а також інженерної інфраструктури, необхідної для їх функціонування та обслуговування;

з) інші земельні сервітути (див. ст. 99 ЗКУ).

При цьому, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію (див. ч. 2 ст. 402 ЦКУ) і не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (див. ч. 5 ст. 403 ЦКУ).

Тобто фактично договір земельного сервітут не передбачає отримання доходу від використання земельної ділянки і власник може продовжувати використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням.

Тому, на нашу думку, за договором сервітуту у набувача такого права не виникає обов’язку сплачувати МПЗ.

Окремих роз’яснень ДПС з цього приводу немає, тому також доцільно отримати ІПК.

Та головне пам’ятати, що коли ми говоримо про МПЗ, то ми говоримо про сільськогосподарські угіддя. Тому якщо у платника у власності/користуванні (оренда, суборенда, емфітевзис, постійне користування) несільськогосподарські угіддя, то і МПЗ немає.